Москва. Грудень 1946 Вечір. Великий зал консерваторії.
Віктор сідає на вільне місце поруч з дівчиною. Дівчина говорить йому, що місце зайнято, так як вона прийшла з подругою. Однак Віктор показує їй свій квиток і описує дівчину, яка йому цей квиток продала. У ній Геля – а саме так звати дівчину – дізнається свою подругу.
В антракті з’ясовується, що Віктор тут вперше. Він намагається дізнатися, звідки приїхала Геля, – вона говорить по-російському з помилками і з акцентом, що видає в ній іноземку. Віктор думає, що вона з Прибалтики,
Вона співачка.
Геля сердиться, що її подруга віддала перевагу концерту прогулянку з молодою людиною. Після концерту Віктор проводжає Гелю в її гуртожиток. По дорозі Геля розповідає Віктору про себе.
Російській мові її вчив батько. Віктор розповідає про своє життя. Він навчається на технолога: буде створювати вина. Читає їй вірші Омара Хайяма.
Віктор хоче зустрітися з нею ще й призначає побачення. На зупинці Віктор дивиться на годинник. З’являється Геля. Віктор каже їй, що боявся, що вона не прийде. Він не знає, куди їм іти.
Гелі подобається,
Порожній зал, Геля збирається говорити з Варшавою.
Поки вони чекають її черги, вона розповідає Віктору, як боліла два дні, як її лікували чаєм з малиною. Нарешті, Гелі дають кабіну. Коли вона повертається, Віктор хоче дізнатися, з ким вона говорила, але Геля сміється, перебираючи вголос імена різних молодих людей. Скоро північ. Геля хоче, щоб Віктор проводив її до гуртожитку.
Але Віктор і не думає розлучатися з нею і напрошується на чай. Музей. Віктор приводить сюди Гелю, так як більше їм нікуди подітися: сам він не москвич. Геля розповідає йому про польському місті Вавелі. Там похована польська королева Ядвіга.
Вона була покровителькою університету в Кракові, і всі учні досі пишуть їй записки з проханнями допомогти витримати іспит або полегшити навчання.
Сама Геля теж їй писала. Так, за розмовами, Геля і Віктор гуляють по музею, іноді заходять за статуї і цілуються. Кімната в гуртожитку.
Геля у домашньому халатику укладає перед дзеркалом волосся. Входить Віктор. Геля картає його, що він пізно прийшов: так вони можуть не встигнути до друзів на зустріч Нового голи. Віктор приніс їй подарунок – нові черевички.
Геля у відповідь дарує йому нову краватку, йде на кілька хвилин, щоб надіти сукню. Коли Геля повертається, то бачить, що Віктор спить. Геля відходить убік, гасить великий світ. Потім сідає навпроти Віктора й уважно на нього дивиться. Тиша.
Повільно починають бити годинники. Дванадцять. Потім, через деякий час, год.
Геля продовжує сидіти в тій же позі.
Віктор відкриває очі. Геля вітає його з Новим роком. Віктор просить у неї вибачення за те, що всі проспав.
Виявляється, він розвантажував вагони, щоб заробити Гелі на подарунок. Геля не сердиться на нього. Вони п’ють вино, слухають музику, танцюють. Потім Геля співає Віктору старовинну веселу пісеньку на польській мові.
Віктор каже їй, що мріє, щоб вона вийшла за нього заміж. Він хоче зробити її щасливою, щоб вона ніколи нічого не боялася. Та ж кімната.
Геля стоїть біля вікна спиною до дверей. Входить Віктор. Вони вже десять днів живуть на турбазі, тому що Геля вирішила, що їм потрібно звикнути один до одного.
Віктор повернувся з дегустації. Він веселий і знову говорить з Гелей про одруження. Геля холодна з ним.
Вона розповідає йому новини: видано новий закон, що забороняє шлюби з іноземцями. Віктор обіцяє плаче Гелі придумати що-небудь, щоб вони могли бути разом. Однак придумати йому так нічого і не вдається.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)