За звуковим значенням рими поділяються на точні й неточні, багаті й бідні, асонанси й дисонанси, прості й складені.
Точна рима – це така рима, в якій збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах: гіркою – спокою, печать – мовчать.
Неточною називається рима, в якій римовані звуки фонетично не збігаються: вітрилами – кормилом, хвилі – долині. Вона будується на повторенні певних звукових комплексів. Різновидами неточної рими є асонанс, дисонанс або консонанс.
Асонанс – це співзвуччя наголошених
У багатій римі збігаються кілька опорних звуків, переважно приголосних: риси – кипариси, краса – роса. Найяскравішою багатою римою є рима омонімічна, тобто римування цілих слів, що звучать однаково, але мають різне значення. Наприклад:
Надію будив несміливою мовою лютень,
А березень соняшне слово до простору рік,-
Бездумно бренять переборіи повітряних лютень
І котяться сяючі води оновлених рік.
М. Орест
У бідній римі збігаються лише кінцеві голосні (мене – тебе).
Проста рима чи складена – визначають за кількістю слів, що творять її (мати – стояти, сон це – сонце, похитує – світу є).