Професію я ще не вибрала. Поки що не кваплюся – усе-таки три роки навчання в школі попереду. Але батьки вважають, що час мені вже задуматися про своє майбутнє. І я іноді задумуюся…
Ще рік тому я марила про кар’єру тенісистки. Я обожнювала цю гру. Обожнюю і зараз. Але якось само собою так сталося, що я зрозуміла – Мартини Хингіс з мене не вийде.
Адже одна справа – ходити на тренування два-три рази на тиждень і зовсім інше – займатися спортом постійно, присвячувати йому увесь свій час, “викладатися” цілком. Потрібно жити
Виходить, що тенісисткою я не стала тому, що зрозуміла: цей вид спорту – не частина мого життя, а просто хобі. Я не вкладала в нього свою душу – і він мені цього не простив. Отже, щоб бути фахівцем у чомусь, потрібно віддавати себе своїй справі… Чи вийде в мене це? Як мені бути?
Ким стати? Я перебираю всі можливі варіанти. Мама каже, що зараз найпрестижніша освіта – юридична або економічна.
Зовсім не уявляю себе нотаріусом або адвокатом! Та й правознавством не цікавлюся. Не вийде з мене юриста! Що в нас
До речі, мій двоюрідний брат навчається на економічному факультеті, і коли він вимовляє слова “логарифм”, “інтеграл”, “валовий продукт” або “ПДВ”, то я розумію, що скоріше вмру, чим буду наслідувати його. Не дружу з математикою, та й з економікою теж. Як кажуть, “душа не лежить”. А до чого вона в мене “лежить”? “До телевізора”, – сміється мій батько.
До телевізора? Так… Мені, звичайно, завжди хотілося працювати на телебаченні, але щоб усерйоз замислюватися про це…
Вірніше, я замислювалася, але відразу гнала від себе цю думку. Стати журналісткою… тобто тележурналісткою – це щось з області фантастики. У всякому разі, я завжди вважала, що це вдається тільки дуже талановитим, дуже розумним і дуже сильним людям. Чи зможу я? Чи зможу вступити на факультет журналістики, потім – “прорватися” на телебачення, потім – робити вдалі, цікаві репортажі?
Постараюся. Я знаю, що творча робота – то для мене. І головне – ніякої математики.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)