Україна! Велика, прекрасна, неосяжна – вся вона вмістилася у чутливому серці її великого сина – відомого поета В. Симоненка.
Із глибин народного життя, із славної Полтавщини бере початок його чудова, пристрасна поезія, що ніби струмочком – дзвінким, мелодійним, чаруючим розтікається по всій Україні, перетворюючись на широку річку, яка несе визнання. Визнання і щиру синівську любов поета до рідної своєї землі – України, яку поет любив ніжно, нестямно, заради щастя якої ладен був піти на будь-які жертви й тортури.
Білі вишневі
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю, –
Виголошує поет. Це вона, його рідна Україна, рідна земля напоїла його своїми соками, дала голос сердечний і ніжний, сповнила душу почуттям палкого патріота, сина своєї землі.
Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік…
Так,
Земле рідна! Мозок мій світліє
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.
Але любов поета до рідної землі, до України зовсім не була абстрактною. Вона вибухала грізним словом обурення, була пересторогою всім нікчемним, бездушним безсердечним людям.
Звертаючись до рідної землі, поет пише:
Хто тебе любов’ю обікраде,
Хто твої турботи обмине,
Хай того земне тяжіння зрадить,
Із прокляттям безвість проковтне.
Уся чудова поезія Симоненка – це щире визнання, палка синівська любов і відданість рідній землі. Батьківщину, як і матір, не обирають.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину…
Які прості і разом із тим змістовні слова, які доходять до серця кожної людини.
“Україні”, “Грудочка землі”, “Лебеді материнства”, “Земле рідна, мозок мій світліє… ” – це далеко не всі поезії Василя Симоненка – поета-патріота, який боровся за духовне відродження рідної України, стверджував непохитну віру в безсмертя її, наближав її світле майбутнє. І те, що воно нарешті прийшло, наше духовне відродження, що Україна стала нарешті вільною, незалежною, визнаною у світі державою, безперечно, є у цім вагомий внесок і її славного сина – поета-патріота Василя Симоненка.
Батьківщина, рідна Україна, без якої не було б високої лебединої пісні, що линула із вдячного синівського серця поета, над якою не владен час і забути яку неможливо.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)