Скільки років наш народ не знав своєї історії, багатьох талановитих письменників, які пожертвували собою з любові до рідного народу. До таких поетів належить і Василь Симоненко. Неповних двадцять дев’ять років прожив поет, але запінив у спадок стільки, що вистачить на життя багатьох поколінь. Безумовно, творчість В. Симоненка виділяється яскравим променем на тлі 60-х років. Любов до України у нього – це любов. сина-патріота, який з попою дивиться на світ. її образ в поезіях В. Симоненка асоціюється з образом Іітері, яка дала йому крила до зльоту,
Мене глибоко вразила поезія “Лебеді материнства”, яка художня довершеність! Поет стверджує, що не може бути життя без вірності матері, мові, рідній вмлі, бо людина починається з колиски і материнської пісні. Читаючи поезію, бачиш відгомін народних традицій, українського колориту:
Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Так, мати – одна у світі, як і Батьківщина, якої теж не можна вибирати.
Запала в душу також поезія “Ти знаєш, що ти – людина?” У ній поет занепокоиний долею людини, він прагне до того, щоб кожен відчув свою гідність,
Більше тебе не буде, Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди Добрі, ласкаві й злі.
На жаль, немає можливості пізнати всю поезію обдарованої людини. Але не вмеркла з роками поетична зоря В. Симоненка. І сьогодні вона горить ясним світлом! Його творчість живе, відкритий шлях до наших сердець, до народу, до країни, яка навіки увінчала поета своєю любов’ю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)