– “Заслуга “Вершників” перед нашою літературою дуже велика. Безсмертна героїка громадянської війни була поставлена на національний грунт, висвітлена як народна українська героїка. Твір Яновського посилив нашу увагу до відтворення народного характеру, його провідних позитивних рис” (Л.
Новиченко).
– “Вихід у світ його “Вершників” – а вони вийшли майже одночасно й українською, і російською мовами – став святом для Юрія та для всієї літератури. Свято не прийшло без холодної пронизливості нудних і безпідставних
– “У “Вершниках” творилась нова образність, нова барвами, ритмікою, мелодикою. Образність, що була б неможлива раніш. Тільки співець нового часу міг побачити й розгледіти їх, оті небесні споруди, оті неймовірні й невловні, з самого повітря лиш зіткані, з блакиті неба змуровані вежі, на тлі яких безстрашні витязі революції схрестили шаблі у двобої з минулим” (Олесь Гончар).
– “Вершники” – потрясли.
– “У “Вершниках” точність підмінялась картинністю. Усе тут було мальовниче і гарне: степ, море, села і люди. Власне кажучи, це були не люди, а богатирі, викувані на зразок перу –
Анської троянди з одного куска металу” (Микола Ушаков).
– “Гарячим подихом боротьби, ласкавим степовим сонцем віє й досі із сторінок “Вершників”: звеличені пензлем художника, височать постаті героїв громадянської війни, як вікопомні пам’ятки недалекої і славної минувшини” (Микола Ушаков).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)