В 1843 р. в одній з гаваней Тихого океану молодий матрос – у ньому неважко довідатися героя роману “Тайпи”, що продовжує свій шлях додому, – надходить на американський фрегат “Неверсинк”. Оскільки на кораблі після багаторічного плавання не перебуває ні однієї зайвої матроської куртки, він змушений власноручно спорудити її подоба з полотняної сорочки й усілякого ганчір’я, і за світлий колір зімпровізованого одягу одержує прізвисько Білий Бушлат. Протягом усього плавання куртка заподіює йому різноманітні неприємності, оскільки
Фрегат уже вертається в Америку, йому має бути обігнути мис Горн і пройти Атлантичний океан, але й ця остання частина плавання займає більше роки. У Білого Бушлата досить часу, щоб у дрібних подробицях вивчити життя військового корабля і його команди, своєрідні відносини серед п’ятисот чоловік, що тісняться на досить обмеженому корабельному просторі, де все відбувається на очах, недоступно навіть хвилинна самітність, і єдине місце, що матрос може вважати своїм, – підвісне ліжко, що розтягується тільки в нічні годинники впритул до інших на одній з нижніх
Білий Бушлат зарахований марсовим матросом. Марсові, чиї вахти проходять на самих верхівках щогл, високо над палубою – своєрідна матроська аристократія. Старший над ними – старшина Джек Чейс, колишній моряк, людина неординарний, утворений, аматор поезії й один з деяких на “Неверсинке”, кому довелось брати участь у теперішніх морських боях. Чейса люблять матроси, ним захоплюються офіцери й навіть у тоні командира, коли той звертається до нього, відчувається нотка поваги. Старшина благоволить Білому Бушлату й не раз приходить йому на допомогу в скрутних станах.
Майже неймовірна Історія, що довідається Білий Бушлат, свідчить про зовсім особливе відношення до Джека Чейсу на фрегаті: коли старшина дезертирував з корабля, щоб взяти участь у громадянській війні перуанців на тій стороні, що вважав правої, а потім, по чистій випадковості, був виявлений в одному з портів на перуанському військовому шлюпі, його всього лише оселили назад на “Неверсинк”, і за цим не пішло не тільки покарання, але навіть зниження вдолжности.
Випадок тим більше дивний, що будь-який матрос на “Неверсинке” живе в постійному очікуванні тих або інших покарань, багато хто з яких тілесні. Плавання американського військового корабля, немов плавання древньої галери, проходить під свист батогів. І якщо більшими батогами – кішками – порят ще показово, у присутності всієї команди, і призначати таке пороття має право лише командир корабля, то линок – шматок троса з вузлом на кінці – може бути пущений у справу за розпорядженням усякого офіцера прямо на місці, де матрос замічений нехай навіть не в провині, але хоча б у звичайній недбайливості. За більше серйозні злочини – такі, як дезертирство або прояв боягузтва в бойовій обстановці, – покладаються вже особливі, поетапні екзекуції, начебто прогону крізь лад ескадри, коли винного перевозять із корабля на корабель, і на кожному він одержує перед ладом нову порцію батогів. А відповідно до морського регламенту раз на місяць команді зачитуються витримки зі Зводу законів воєнного часу, що діють на флоті й під час відсутності прямої війни; із двадцяти злочинів, підсудних військовому трибуналу, тринадцять карає стратою, і мовлення не тільки про заколоти або замах на командира – у петлі виявиться й матрос, що попросту заснув на вахті
Білий Бушлат розуміє, що не так-те просто втримувати в покорі різношерсту корабельну команду, для деяких членів якої вирішальним аргументом на користь надходження на фрегат стала щодня видавана на кораблі чарка грогу. Але все-таки надмірна жорстокість флотських законів і правил здається йому в більшості випадків нічим не виправданої, а суворість покарань не відповідним доконаним провинам
До того ж і офіцерство по більшій частині зовсім не заслуговує тої поваги, до підлесливого прояву якого при всякому випадку зобов’язує матросів регламент. Пияцтво, нездатність приймати рішення, незнання морської справи відрізняють багатьох офіцерів на “Неверсинке”. Але й самий нікчемний з них (навіть підлітки-кадети, відправлені в плавання для навчання й використовувані на побегушках) здатний, не замислюючись, потураючи однієї лише власної пихи, образити літнього заслуженого матроса, якому флотський закон категорично забороняє навіть заперечити на образу. З тої ж пихи командир корабля здатний всю ніч протримати команду на палубі без сну, під час безглуздого змагання у швидкості з англійським або французьким фрегатами. Пиха й неуцтво флагманського хірурга, що не побажав прислухатися до думки інших корабельних лікарів, приводять до смерті пораненого матроса.
Багато безглузді, але нібито традиційні встановлення, за дотриманням яких ретельно стежать офіцери, перетворюють в екзекуцію й повсякденне життя на “Неверсинке”: удень не покладене розтягувати ліжка – і матросам, що змінилися з важкої нічної вахти, ніде выспаться; хворим з розташованого на нижніх палубах лазарету заборонено виходити на повітря – і вони змушені страждати від духоти й жари. Та й багато церемоній між матросами й офіцерами, а також між офіцерами старшими й молодшими марні й навіть шкідливі. Білий Бушлат доходить висновку, що жорстокість командирів, презирство до матросів, зайві строгості розпорядку здатні лише схилити команду змінити в момент бою й перейти на сторону ворога.
Тому що якщо офіцерові Війна обіцяє швидкий ріст у чинах, а згодом – пошана й статок, то матросові вона не приносить навіть збільшення до платні – нічого, крім смертельної небезпеки. І оскільки багато хто з матросів навіть не є американськими громадянами, змусити їх чесно боротися може лише справжню повагу до своїх командирів і почуття боргу, не підірване постійним приниженням. Недарма кращі в історії флотоводці вміли обходитися без тілесних покарань
Про себе Білий Бушлат твердо вирішує, що ні в якому випадку не піддасть себе пороттю. І намагається виконувати свої обов’язки як можна справніше. Але один раз, під час вітрильної тривоги, займає неправильне місце, оскільки офіцер не вказав йому вчасно, що саме він повинен зробити. І хоча Білий Бушлат намагається виправдатися, пояснивши ситуацію, йому не вірять і призначають покарання кішками. Він уже готується кинутися на командира й упасти з ним разом за борт, віддаючи перевагу смерті втраті достоїнства. Але Джек Чейс і капрал морської піхоти виступають у його захист, і капітан – уперше! – скасовує екзекуцію
Передчуваючи повернення багато матросів любовно відрощують особливого фасону “морські” бороди, бакенбарди й довгі локони. Розпорядження командира все збрити й зістригти, як покладається за Морським статутом, тільки-но не приводить до заколоту. Однак кращому офіцерові, природженому морякові на прізвисько Шалий Джек, вдається заспокоїти матросів і вмовити їх підкоритися.
Тільки старий матрос Ашант так і не погоджується розстатися зі своєю бородою. Капітан відправляє його під батоги й у карцер на весь строк, що залишився, плавання – але дух старого стійок, і коли, нарешті, чутний гуркіт якірного ланцюга, Ашант переможно кричить, вискочивши на верхню палубу:
“Будинку – і з бородою!”
На останніх милях дороги додому саморобна куртка ледь не стає саваном своєму хазяїнові. Заплутавшись у її підлогах, Білий Бушлат зривається в океан, і, обважнівши від води, куртка тягне його на дно, але він устигає звільнитися, розрізавши її ножем. З борта фрегата білу пляму приймають за акулу – і зв’язка зазубрених гарпунів, простромивши нещасливий бушлат, швидко захоплює його вглубину.
Білий Бушлат уже не повернеться у флот. Та й більшість матросів клянеться на прощання, що ніколи більше нога їх не ступить на палубу військового корабля. Але пройде два-три дні, і багато хто з них, спустивши в порту до гроша своя багаторічна платня, знову виявляться в плавучих казармах, щоб ще на роки піддати себе приниженням і кийовій дисципліні
М. В. Бутов
(1 votes, average: 5.00 out of 5)