Виклад добутку “У тінистому зеленому селі”

Є на світі одне Село, де навіть улітку широкі тіні дерев бережуть тишу й прохолодь. У цьому селі живуть добрий хлопчик Манучар, ласкава Ирина, веселий веснянкуватий Важа й маленька Теона.

Звичайно Манучар виточує лук і стріли; Ирина шиє зі строкатих шматочків плаття для своєї ляльки; Важа посміхається; а маленька Теона сміється, немов воркоче

Біля двору, де вони грають, протікає струмочок. Через струмочок замість містка перекинута колода. А по березі струмка ходять вразвалку білі як сніг гусаки…

Один раз, коли наступило зелене,

прохолодне літо, з великого міста в село приїхав хлопчик у матроській безкозирці, по імені Котэ.

Зрадів Манучар, зраділи Ирина, Важа й маленька Теона.

Новий хлопчик раз у раз поправляв свою безкозирку й, піднімаючи навшпиньки, скрипів жовтими туфлями, носи в яких ну ні крапельки не були збиті

У перший день він вистрілив з іграшкової рушниці, потім закинув його за плече й запитав:

– Ну, як? Сподобалося?

– Здорово! – сказав добрий хлопчик Манучар.

– Я ледве не злякалася! – сказала Ирина. Важа посміхнувся, а Теона засміялася

– Коли-небудь я навчу вас стріляти… Потім Котэ підкинув мячик

всеточке.

– А м’яч вам подобається?

– Подобається! – сказав Манучар.

– Гарний м’яч,- погодилася Ирина.

– Гарний,- посміхнувся Важа.

– Великий м’яч,- засміялася Теона.

– Коли-небудь я дам вам пограти цим м’ячем…

Потім хлопчик у безкозирці тихенько завів машину й поставив її на підлогу. Вона дзижчачи покотилася через балкон

– Як теперішня! – сказав Манучар.

– Так, так! Зовсім як теперішня! – підтвердила Ирина.

– Ти дивися! І кермо в неї є!..- посміхнувся Важа.

– Коліщата крутятся! – засміялася Теона.

Котэ поправив безкозирку, сховав машину й сказав:

– Коли-небудь я навчу вас керувати цією машиною

Кілька днів Котэ стріляв з рушниці, підкидав м’яч і пускав заводну машину по підлозі. Але от він вийшов у двір і сказав:

– Давайте тепер пограємо!

– Пограємо! – погодився Манучар.

– Зіграємо в чижа!-посміхнувся Важа.

Манучар швиденько вирізав биток. Важа знайшов десь кизиловий ціпок і вирізав відмінного чижа. Ирина й маленька Теона були з ними, а Котэ кудись пропав.

Чекали його, чекали й раптом услихали стукіт сокири. Побігли на звук і бачать: поклав Котэ на корч суху гілку, б’є по ній сокирою, але ніяк не розрубить

Зачудувався Манучар, уразилася Ирина, посміхнувся Важа й засміялася Теона: на що йому стільки чижів?

А Котэ відкинув сокиру й говорить:

– Давайте як-небудь іншим разом пограємо в чижа. А зараз пойдемте кручью.

– Підемо! – погодилися діти

Струмок шумів, бився об камені й захлинався між затягнутих мохами валунів. А по бережку ходили білі як сніг гусаки

За яром розкинувся луг. На лузі паслася череда

Перейти через яр можна тільки по колоді. А воно кругле й без поруччя

Манучар взяв за руку Теону, Теона – Ирину, Ирина – Важу. Манучар пішов уперед, і, поки він не перебрався на ту сторону, Важа залишався на березі й підтримував усіх. А коли Манучар перейшов, Важа ступив на колоду й посміхнувся Котэ:

– Дай руку…

Котэ поправив безкозирку:

– Я як-небудь сам перейду…

– Зніми туфлі,- порадив тоді йому Манучар.

– Оступишся,- сказала Ирина.

Але Котэ, поскрипуючи жовтими туфлями, уже йшов кним.

З іншого кінця на колоду вступив Манучар; тримаючись за руку Ирини, він потягнувся рятуйте!. Котэ замотав головою: не потрібна, мол, ваша допомога. Але саме тоді сковзнули по колоді його туфлі з незбитими носами.

Котэ нахилився в одну сторону, потім в іншу, а колода^-те було без поруччя, і він упав. Слава богу, під мостом не було каменів, і Котэ плюхнувся втину.

Засмутився добрий Манучар, лагідна Ирина вдарила себе по щоках, Важа не посміхнувся, і навіть Теона не засміялася. Манучар, а за ним і Важа зстрибнули в яр. Ирина взяла Важу за руку, Теона обхопила Ирину, і, як ріпку в казці, вони витяглися на берег вимазаного в бруді Котэ. А гусаки, білі як сніг гусаки, бродили по бережку й покрякивакрильями й знову покрякивали.

Все це трапилося в селі, де літо буває зеленим. Іноді вони щось шепотіли один одному на вухо, змахували крильми й знову покрякивали. Все це трапилося в селі, де прохолодним, у тіні величезних дерев


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Виклад добутку “У тінистому зеленому селі”