Пролог. Лондон. Сохо.
Ярмарок. Баладу про Мэкки-ноже співає вуличний співак: “В акули зуби-клини / Усі стирчать як напоказ. / А в Мэкки тільки ножик, / Та й той укритий від очей. / Якщо кров проллє акула, / Вся вода навкруги червона. / Носить Мэкки-нож рукавички, / На рукавичках ні плями. / От над Темзою в провулках / Люди гинуть ні за гріш. / Ні при чому чума й віспа – / Там гуляє Мэкки-нож. / Якщо ввечері на Стренде / Тіло мертве знайдеш, / Виходить, ходить десь поруч / Легенею кроком Мэкки-нож. / Мейер Шмуль кудись сгинул. / Він богатий був старий, / Гроші
Від групи повій, що сміються, відділяється людина й квапливо переходить площу. От він – Мэкки-нож!
Дія перше. фірма “Друг жебрака” – заклад Джонатану Джереми Пичема. Містер Пичем стурбований тим, що всі трудней стає робити гроші на жалі до нещасного. Люди черствіють, і фірма зазнає збитків. Необхідно вдосконалювати роботу з екіпірування жебраків, щоб викликати хоч краплю жалості видом каліцтв і лахміття, жалісними легендами й гаслами начебто “Давати слаще, ніж брати”.
Суть своєї діяльності Пичем розкриває в повчаннях починаючому жебракові.
У нетрях Сохо. Дочка короля злиденних Полли виходить заміж за короля бандитів Мэкхита. Прості й добродушні хлопці бандити Джекоб Гачок, Маттиас Монета, Уолтер Плакуча Верба, Роберт Пилка й інші влаштовують весільну обстановку в занедбаній стайні, використовуючи крадений посуд, меблі і їжу.
Мэк задоволений весіллям, хоча й змушений інший раз указувати товаришам на недосконалість їхніх манер. Юна красуня Полли виконує зонг “Пиратка Дженни”: “Я тут мию склянки, постелі стелю, / И не знаєте ви, хто я. / Але коли в причалу стане / Сорокапушечний трищогловий бриг, / ПРО, як я засміюся в цю мить! / І всім вам невесело стане тоді, / Не до випивки буде вам усім, добродії!”
З’являється самий почесний гість – капітан Браун, він же Пантера Браун, глава лондонської карної поліції, а в минулому однополчанин Мэкхита. Разом вони воювали в Індії й в Афганістані й тепер залишилися друзями. Працюючи кожного на своєму поприщі, вони здійснюють взаємовигідне співробітництво.
У два голоси вони виконують солдатську пісню: “Від Гибралтару до Пешавара / Пушки подушки нам. / Якщо ж нова, жовта-лілова, / Чорного офарблення попадеться раса, / Те з її ми зробимо котлету. Трам-там!”
Заклад Пичема. Полли пісенькою “Коли я безневинним дівчиськом була” дає зрозуміти батькам, що її дівоцтво вже за. Пичем ремствує, що без Полли справи фірми прийдуть у занепад, тому що убожіючи братії обожнює це дівчисько. Вихід у тім, щоб навести на Мэкхита поліцію. Це легко зробити, адже завжди по четвергах вірного своїм звичкам Мэкхита можна знайти в повій.
Сімейство Пичем виконує зонг, що є Першим трехгрошовим фіналом: “У людини є святе право, / Адже буття земного коротке століття. / І хліб вкушати й радуватися, право, / Має право кожна людина. / Але чувано ль, щоб хто-небудь один раз / Здійснив свої права? На жаль! / Здійснити їхніх рад, звичайно, кожний, / Так обставини не такі! / От істина – хто заперечити б міг – / Зол людин, і мир, і бог!”
Дія друге. Полли повідомляє Мэкхиту, що на нього донесли в поліцію, і Браун змушений віддати наказ про його арешт. Мэкхит доручає молодій дружині справи банди, а сам має намір бігти
Полли успішно демонструє бандитам свої здатності командувати
Передвіщаючи події, містер і миссис Пичем виконують в Інтермедії “Баладу про заклик плоті”: “Титанів думки й гігантів духу / До загибелі доводить шльондра”.
Був четвер, і по звичці Мэк, незважаючи ні на що, відправився в Тарнбридж, до повій. З ними він веде майже сімейну розмову про клімат, про якість нижньої білизни. Стара подруга Дженни Малина виконує разом з ним “Баладу сутенера”. А тим часом вона вже видала його поліції, спокушена грішми Пичема.
От і поліцейські агенти. Мэкхита ведуть
В’язниця в Олд-Бейли. Приємне життя твоя, коли ти багатий. Цю істину, справедливу й у в’язниці, Мэкки засвоїв з дитинства. УМОВИ змісту в нього не гірші.
В’язня відвідують відразу дві красуні. Це Полли й Люси Браун, дочка його друга капітана Брауна. Її Мэкхит спокусив трохи раніше, ніж женився на Полли. Вони співають Дует ревнивиць. Мэкки змушений віддати перевагу Люси – вона допоможе йому бігти.
Люси виконує його прохання. Мэкхит залишає в’язницю й направляється… кпроституткам.
Другий трехгрошовий фінал: “Ви вчите нас чесно жити й строго, / Не красти, не брехати й не грішити. / Спочатку дайте нам пожерти небагато, / А вуж потім учите чесно жити. / Поборник благонравья й добра, / Ханжа й постник з товстим животом, / Раз назавжди запам’ятати вам пора: / Спочатку хліб, а моральність потім! / От, добродії, вся правда без прикрас: / Одні лише преступленья годують нас”.
Дія третє. Сьогодні день коронації, і Пичем готовить свій злиденний персонал для грунтовної роботи. З’являються повії, щоб зажадати гроші за те, що вони зрадили Мэкхита. Пичем їм відмовляє: адже Мэк уже не у в’язниці.
У серцях Дженни Малина кидає: “Мэкхит – останній джентльмен у цьому світі! Утікши з в’язниці, він першою справою прийшов мене утішити, а зараз відправився з тим же до Сьюки Тодри!” Так вона другий раз видає свого старого дружка, тепер вуж зовсім безкорисливо. З’являється Пантера Браун.
Він намагається не допустити жебраків на свято. Злиденні співають: “Своею головою ніяк не проживеш. / Своею головою прокормиш тільки вошу!” Пичем демонструє своя могутність: якщо він віддасть наказ, то на вулицю вийде стільки жебраків, що свято буде повністю зіпсований. Наляканий Браун обіцяє не торкати злиденних, більше того, він обіцяє зараз же заарештувати свого друга Мэка.
Люси Браун і Полли Пичем знову обговорюють, кому належить Мэк. Вони розмовляють те як світські дами, те як ділові конкуренти, те як подружка^-подружки-дівчини-подружки, А Мэк тим часом уже знову втюрьме.
Так, Мэк у в’язниці, і повісити його повинні сьогодні ж. Те^-те-нарешті^-те й він удосталь ситий предсмертною тугою. Його спільники повинні дістати тисячу фунтів за півгодини, щоб урятувати його. Мабуть, їм не так вуж хочеться занадто квапитися.
Ні, зовсім не хочеться. З’являється Браун, і остання розмова друзів виливається в останній грошовий розрахунок
Мэк сходить на ешафот. Він просить у всіх прощення: “Клятвопорушників, колодниць, / Бурлак, здатних і вбити, / Гулящих, тунеядцев, звідниць, / Я всіх прошу мене простити!”
Раптово на авансцену виходить Пичем: “Мир улаштований так, що Мэка повинні стратити. І ніякі друзі йому не допоможуть. Але в нашому балагані все буде влаштовано набагато краще. Спеціально для вас, шановна публіка, ми запросили королівського вісника, що зараз оголосить милість королеви”.
Третій трехгрошовий фінал. З’являється королівський вісник:
“Мэкхит прощений на честь коронації королеви. Одночасно він одержує звання потомственого дворянина й повинен надалі йменуватися “сер”. Крім того, він одержує замок Маримар і довічну ренту в десять тисяч фунтів”.
Де небезпека велика, там і допомога близька. Чи варто журитися про несправедливості, що усередині себе так холодна й безжиттєва? Не забувайте про цьому й будьте терпимее до зла
Л. Б. Шамшин
Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття.
М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)