Пророча метафора майбутнього Німеччини у п’єсі Бертольда Брехта “Матінка Кураж та її діти”

Пророча метафора майбутнього Німеччини у п’єсі Бертольда Брехта “Матінка Кураж та її діти”

П’єса “Матуся Кураж та її діти” була написана у Швеції восени 1939 року, коли друга світова війна вже почалась. Пізніше Брехт зізнався: “Коли я писав, мені здавалося, що зі сцен великих театрів люди почують попередження драматурга, попередження про те, що людина, яка сіла снідати з чортом, повинна мати довгу ложку. Може, я був наївний, але я не вважаю, що бути наївним – соромно”. Зусилля драматурга пропали марно: вистави не відбулися.

Автор відчував близьку катастрофу, але завадити не встиг: “Письменники не можуть творити з такою швидкістю, з якою правителі розв’язують війни.

Адже для того, щоб творити, треба думати. Театри дуже швидко потрапили до рук великих розбійників. “Матуся Кураж та її діти” – запізнилась”.

Вважають, що літературною основою для п’єси була повість німецького письменника часів Тридцятирічної війни Ганса Якоба Крістофеля Грімельсгаузена “Ретельне й захоплююче змалювання життя, облудниці й волоцюга Кураж”. Але насправді Брехт використав для своєї п’єси лише історичний фон та прізвисько

маркітантки. Використання сюжету про Тридцятирічну війну, віддалену майже на триста років – це один з прийомів, які допомагали порушити “ефект присутності”, бо він, на думку драматурга, гіпнотизував глядачів і заважав їм аналізувати події, що розгорталися на сцені. Саме тому автор рекомендував акторам грати в масках, перестановки на сцені робити так, щоб це бачили із залу, а декорації використовувати дуже грубі. У цій п’єсі об’єкт аналізу – доля матусі Кураж. І прізвисько її зовсім не випадкове: без куражу, без цього алогічного стану, коли людина, всупереч усьому світу “сподівається на диво, поки не закінчиться похід”, війна неможлива.

Ніщо інше не змусить людину до того, що робили матуся Кураж та її діти: під обстрілом везти хліб, бити у барабан, поки не вб’ють…

Драматург бачив той кураж в людських очах, – щоб не помітити того божевілля, треба було за сліпнути! Він поспішав створити свою п’єсу і зробити зі сцени дзеркало, у якому всі побачили б своє майбутнє. Але навіть у квітні 1941 року, коли у Цюриху відбулася прем’єра, ніхто все одно нічого не зрозумів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Пророча метафора майбутнього Німеччини у п’єсі Бертольда Брехта “Матінка Кураж та її діти”