“Садки вишневі повирубувані, річки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло… “
“… Тими діалектами говорив весь цей “експрес”… Основний контингент його пасажирів – Україна, ота зірвана з місця і розкидана по всіх світах – поза геттю. І хоч цей “експрес” ходив за маршрутом “Владивосток – Москва”, але то була своїм мовним і пісенним фольклором та й всім іншим – Україна. Екстериторіальна Україна.
Україна “без стерна і без вітрил”.
“Те, що він почав забувати,- ціла
Безперспективна!.. Стискав зуби, аж-но набрякли щелепи”.
“Раптом Григорій уловив фразу… Дівчата говорили українською мовою! І так ніби хто врізав батогом по серцю, ніби обухом по карку. “Та це ж вони!!! – дочки розкуркулених батьків, розкиданих по сибірах! Це ж вони, втікаючи, рятуються!
Рятуються від холоду і голоду, від безправ’я і смерті,- рятують життя ціною краси і молодості, ціною честі і материнського щастя… “.