В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи Україна… Хтось згадає безкраї пшеничні лани і блакитне чисте небо – і перед ним постане прекрасна Либідь або безстрашний Святослав.
Комусь будуть вчуватися пісні Марусі Чурай. А хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід.
Рідну Батьківщину оспівувало не одне покоління поетів і прозаїків. їй присвячували свої картини художники.
Україно, ти для мене диво,
І нехай сплива за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива.
З тебе дивуватися повік,
Писав В. Симоненко у вірші “Україна”. А ще він застерігав:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
“Слова Вітчизна і Мати такі близькі, то між ними хіба може вміститися сльоза”, – писав і. Калинець у задушливі роки застою. У ті часи не те що плакати, навіть думати про любов до України було кримінальним злочином.
За це постраждав В. Сосюра. – автор поезії “Любіть Україну”:
Любіть у труді, у коханні, в бою,
Як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею.
У списку борців за кращу долю матері-Вкраїни,
За це поклали голови Богдан Хмельницький і Іван Мазепа, помирали в концтаборах Євген Плужник і Василь Стус… Список жертв нескінченний. Найкращим пам’ятником для них стане вільна, незалежна держава.
Не горджуся тим, що українець,
Я цим, як риба річкою, живу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)