Творчість Юліана Тувима, займає важливе місце у світовій дитячій літературі. Юліан Тувим народився в 1893 році й провів свої дитячі і юнацькі роки в Лодзі. Він рано побачив нестаток, горе робочої бідноти, але ще йому довелось стати свідком революційної боротьби лодзинских робітників
В 1916 році він приїхав у Варшаву й надійшов на. юридичний факультет Варшавського університету. Початок літературної діяльності Ю. Тувима ставиться до 1918 року, коли вийшов його перший збірник віршів. В 30-і роки його добутку зайняли міцне місце в польській демократичній
Після 1939 року, коли фашисти напали на його країну, Ю. Тувим залишає Польщу й живе в еміграції. У червні 1946 року вернувшись на батьківщину, він привозить у дарунок своєму народу одне зі значительнейших своїх добутку – поему “Квіти Польщі”. Навесні 1948 року Ю. Тувим відвідує Радянський Союз, зустрічається з радянськими людьми, радянськими письменниками, друзями. 27 грудня 1953 року Юліан Тувим раптово помер
Польську літературу, мистецтво неможливо представити без творчої спадщини Юліана Тувима, творця національної поезії, борця за мир, за прогрес
Вірші для дітей становлять славну сторінку
У поета є невеликий вірш “Абетка” (пров. С. Михалкова). З якою добірністю, з якою легкістю розповідає він дітям про форму букв, вирішуючи тим самим серйозне пізнавальне завдання:
Що трапилося? Що трапилося? Поламала хвостик В! Із грубки абетка звалилася! Фe, бедняжку, так роздуло Боляче вивихнула ніжку Не прочитати її ніяк!
Прописна буква М, Букву Р перевернуло – Г ударилася трошки, Перетворило в м’який знак! Ж розсипалася зовсім! Буква Із зовсім зімкнулася, Втратила буква Ю Перетворилася в букву ПРО.
Перекладинку свою! Буква А, коли опам’яталася, Очутившись на підлозі, Не довідалася нікого!
Великою популярністю у дітей користується вірш “Паровоз” (пров. М. Живова). Звичайний паровоз у Тувима наділений якостями чогось надзвичайного, величезного, дивовижного, що відразу захоплює уяву читача:
Величезний важкий і весь у поті, И нафтою несе від нього за версту Коштує, і сопе він, і дихає пором, Від черева його так і пишет жаром
Паровоз володіє силою казкового богатиря: до нього причепили сорок шість вагонів, у яких “корови, коні, свині, ведмеді й жирафи, столи й шафи…”. Вага така, що якби “прийшли сто силачів”, те й вони б “їх з місця не зрушили”.
Але що ж, але що ж штовхає його? И швидко біжить паровоз отчого? Від пари, від пари силища така Пара цей жене його й штовхається Пара цей до поршнів по трубах проходить, А поршні у движенье колеса приводять – так пояснює поет своєму слухачеві, “отчого швидко біжить паровоз”.
Цікавий вірш “Стіл” (пров. С. Маршака). Юліан Тувим показує складний процес перетворення “дерева з Полісся” у стіл, за яким “ваша милість сиділа”. Це поетичне оповідання про красу праці, про людей, які трудяться.
До цього вірша примикає тематично й інше – “Усе для всіх” (пров. Е. Благініній):
Стало бути, так і виходить: Усе, що ми робимо,- потрібно. Виходить, давайте трудитися Чесно, ретельно й дружно.
У творчості поета для дітей велике місце займають вірші про рідну природу. Картини природи даються в його віршах “очами дитини”, оповідання про їх природно зливається в дітей з їхніми особистими враженнями:
Вітер зллився, він ріс, Він свистить і скакає Все тріскотить – віз, мороз Хлопчик ледве не плаче (“Мороз”, пров. Е. Благініній.)
Картини рідної природи Ю. Тувим малює й у віршах “Чотири пори року” (пров. Е. Тараховской), “Дерева” (пров. Е. Тараховской), “Дощик” (пров.
Е. Благініній) і др.
Тонким сполученням ліризму, авторських роздумів з м’яким гумором відрізняється й вірш “Річка” (пров. С. Михалкова):
Як стрічка блискуча, Річка тече Теперішня: И вдень тече, И вночі тече Праворуч згорне, Ліворуч згорне, А в річці вода Льодова, У берегів буркотлива, А посередине ледача А чого їй гарчати, річковий^-те воді? Про це не скаже ніхто й ніде. Мабуть, камені так риби Про це сказати могли б, Але риби мовчать, И камені мовчать Як риби
Своєрідні вірші Ю. Тувима про маленькі “дитячих пороках”. Написані дуже тепло, вони не ранять дитячого самолюбства й частіше сприймаються як жарт, але виконують важливе виховне завдання. От, приміром, вірш “Зося-Самося” (пров.
В. Ільїній), мабуть найбільш популярне із цього циклу. Зося-Самося стала символом дитячого зазнайства/ Цікава кінцівка вірша, у якій поет як би усувається від оцінки вчинків дівчинки, даючи читачам можливість зробити це самим:
И запитала мама Зосю: – Хто ж глупишка, дочка моя? Зосе однаково, що запитають, Відповідає важливо: – Я!
А от вірш “Про Гришке-врунишке і його тітку” (пров. Е. Благініній): хлопчик так докладно розповідає тітці про Лист, що вона нібито доручала йому опустити в поштову скриньку, що читач не сумнівається в його правдивості. Але фінал Вірша несподіваний:
Тітка ока в изумленье розкрила И головою покачала: Мило, племянничек, мило! Я адже лист-те тобі не давала Ох, і врунишка ти, Гришка, Ну й врунишка!
Ю. Тувим відкрив нові шляхи в розвитку дитячої поезії, тому його добутку займають Гідне Місце в польській і світовій літературі. Широко відомо його творчість і в нас. Уперше з його поезією познайомив радянського читача С. Михалков.
Переведені ним вірша “Окуляри”, “Пташине радіо”, “Пташині плітки” відразу ж залучили до Себе увага читача. В 1949 році був виданий збірник віршів Ю. Тувима “Дітям” (пров. С. Маршака, С. Михалкова, Е. Благініної й інших поетів).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)