1. Що ви знаєте про Альбера Камю?
Аіьбер Камю – французький письменник і філософ-екзистенціаліст, автор багатьох романів і п’єс, у яких розкривається тема абсурдності буття. Лауреат Нобелівської премії 1957 року.
2. Що відомо про життя Альбера Камю?
Аіьбер Камю (1913-1960) народився 7 листопада 1913 року в містечку Мардо – ва в Алжирі у родині найманого сільського робітника з Франції та його дружини, іспанки за походженням, яка працювала прибиральницею в багатих сім’ях. Після смерті батька на війні сім’я бідувала. Освіту здобув
З партії вийшов через незгоду з політикою Комінтерну. Якийсь час працював редактором “Парі суар”, а 1942 року примкнув до групи Опору “СогпЬаІ”, організувавши однойменну газету, яку й очолив із 1944 року.
Двічі був одружений. Від шлюбу (другого) з Франсіною Форе мав двох дітей. Працював актором, режисером, постановником.
4
3. Що таке екзистенціалізм?
Екзистенціалізм (від латинського ехівіепііаі – існування) – це течія у філософії та мистецтві, в основі якої лежить внутрішнє буття людини, шо опинилася наодинці з проблемою внутрішнього “я” та його стосунків із зовнішнім світом.
4. Які твори написав Камю?
1937 – есе для збірки “Лице і виворіт”, 1939 – збірка “Шлюби”, 1940 – драма “Калігула”, 1942 – повість “Сторонній”. 1943 – есе “Міф про Сізіфа”, 1944 – драма “Непорозуміння”, 1947 р. вийшов роман “Чума” – найвища точка ідейної еволюції Камю, 1948 – драма “Стан облоги”, 1949 – п’єса “Праведні”, що принесла автору великий успіх, 1951 – трактат “Бунтівна людина”, 1954 – книга ліричних есе “Літо”, 1956 – повість “Падіння”, 1957 – збірка оповідань “Вигнання і царство”, цього ж року Камю став наймолодшим лауреатом Нобелівської премії, 1959 – остання п’єса “Одержимі” (драматичний переклад роману Достоєвського “Біси”, де ставилося питання про вину самогубця).
5. Які головні риси творчої манери Альбера Камю?
Тісний зв’язок з екзистенціальними ідеями, створення моделей “абсурдного світу” і “абсурдної людини”. Художня розробка філософських категорій: свободи, бунту, пристрасті, морального вибору й відповідальності. Дуже часто Камю зображує своїх героїв у граничних ситуаціях і ставить проблему вибору (як у романі “Чума”), Тяжіння до філософського узагальнення, скупість мови, ясність композиції та прозорість думки.
Дуже часто спостерігається звернення до міфологічних сюжетів і образів.