Україна булла центральним образом творчості Тараса Шевченка. Багат творів присвячено Україні. Поет осмислював історичні події, розмірковував над теперішнім України та майбутнім.
Він прагнув бачити свою Батьківщину незалежною. Прагнув здобуття справедливого устрою і всередині держави. Мені сподобалось те, наскільки повно поет осмислює образ України: для нього Україна не тільки держава, яка має певні зовнішні політичні зв’язки та внутрішній устрій, але доля кожного селянина, страждання кожного кріпака – така сама Україна, не менш
Свої роздуми висловив у своїх поезіях.
Цикл “В казематі”, як і більшість творів Шевченка, грунтується па автобіографічному. Цей цикл поезій створювався, коли поет був ув’язнений. У своїх вірша втілюює мотиви туги за рідною землею, роздуми над власною долею та сутністю особистості, над долею людини.
Навіть вірш “Ой три шляхи
Простежте зв’язок вірша “Ой три шляхи широкії” з народною поезією. У цьому вірші зв’язок із народною творчістю простежується як на рівні сюжету, так і на рівні тропів та художній прийомів. Паралелізм (три шляхи, троє героїчних героїв), традиційні для народної творчості образи-символи (шлях символізує життєвий шлях, долю людини).
Невеселі думки щодо теперішнього та майбутнього України не залишають ліричного героя, який, проте, не здатен на байдужість. Цей вірш створено у Петербурзі. Ліричний герой дуже гостро відчуває відокремленість від Батьківщини: “Серце мліло, не хотіло співать на чужині…” Роздуми поета завдають йому болю, проте він не може й не прагне покинути свої думи, називаючи їх “дітьми” й “квітами”.
Усі думки поета звернені до рідної землі.
Поезія “Мені однаково, чи буду…” належить до циклу “В казематі”. Головною темою твору є біль за долю України. Ліричний герой свідомо підкреслює байдужість до власної особистої долі:
“Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні…” Єдине, що насправді хвилює митця, – це майбутнє його країни:
Та не однаково мені, Як Україну злії, люди Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені. Поет, вбачаючи небезпеку, яка нависла над його народом, над його землею, гостро переживає через це. Абсурдність історичної ситуації підкреслює : “…на нашій – не своїй землі”. Цей вірш – один з найвідоміших творів Т. Шевченка.
У ньому втілилось не тільки особисті переживання митця, а й його життєва філософія, ставлення до своєї землі, найбільші цінності й зневага до особистої долі, коли йдеться про долю Батьківщини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)