Кожного дня ми ставимо собi питання: для я чого живу, який слiд залишиться пiсля мене? Хтось мрiє про славу i почестi, а iнший хоче спокiйного життя та тихоi старостi. Цiкаво, чи думав Тарас Шевченко, що стане своєрiдним символом украiнськоi нацii, залишиться у пам’ятi нащадкiв бiльше нiж поетом Ї втiленням гiдностi, духу, совiстi?
Напевно, нi. Просто жив, просто боровся, просто говорив те, про що думав, не зраджував iнших i, що головне, самого себе. Тому через його твори у нас формується свiтосприймання загальнолюдських цiнностей, бо центральнi образи поезiй
Минають днi, минають ночi, Минає лiто. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очi, Заснули думи, серце спить, Ї так iз сумом починає поет своi роздуми про життєве призначення людини. На мою думку, метафори “заснули думи”, “серце спить” показують життєву позицiю людини, яка “живе, бо треба жити”, особи не активноi, байдужоi до навколишньоi дiйсностi.
Але лiричний герой не хоче миритися з таким iснуванням; Доле,
Тому найстрашнiше для героя “серцем замирати i гнилою колодою по свiту валятись”. Вiн прагне
Жити, серцем жити I людей любити. Рабство, залежнiсть Ї страшнi, але ще гiрше…Спати, спати i спати на волi Ї I заснути навiк Ї вiки, I слiду не кинуть Нiякого, однаково, Чи жив, чи загинув! Доля самого поета не завжди була доброю, в нiй, я думаю, було бiльше чорних смуг, нiж бiлих. Iнколи замислююсь, чи була його жертва потрiбною.
Мабуть, так. Тому що боротьба Ї це не тiльки певний фiзичний процес, але й те, що є зв’язком для багатьох людей, об’єднаних спiльною метою, який втiлюється в iхньому прагненнi вiдстоювати право на щастя. Тому моральний обов’язок кожного, розвиваючи своi найкращi риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе.
Твір на тему: Роздуми про життєве призначення людини в поезii Т. Г. Шевченка “Минають днi, минають ночi…”