Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс… Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс…

Надвечір треба розмовляти тихо, щоб не збудити дощ, бо тоді він ітиме цілу ніч і нікому не дасть заснути. Не треба сердитися й на вітер,

У горобців зовсім так само, як у людей: дорослі горобці й горобчихи – пташини нудні й про усім говорять, як у книжках написано, а молодь

11 КЛАС АННА АХМАТОВА ДАВ МЕНІ ЮНЬ ТИ СУТУЖНУЮ… Дав мені юнь ти сутужную… Був ти нещедрим у ніжності. Скільки журби, далебі! Як же багатством

“Приємного років буде назад” жив в Чертухіне мужик Михайла Іванович Бачура на прізвисько Святий. На старості років померла в нього дружина, і став він годуватися

У безлюдній гірській місцевості, неподалік від двору польського короля, заблукали Росаура, знатна дама, переодягнена в чоловічий одяг, і її слуга. Наближається ніч, а навколо ні

“Щоденник” входить у перший “эстетический” тім, приписуваному перу г-на А. Однак на першій же його сторінці г-н А відмовляється від авторства: він щоденник всього-на-всього знайшов

Повість минулих літ. Скорочено і повний твір. На початку XII ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах Києво-Печерського монастиря Нестор створив “Повість

“Пребагато років тому буде назад” жил у Чертухине мужик Михайла Іванович Бачура на прізвисько Святої. На старості років умерла в нього дружина, і став він

Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував:

9 КЛАС МИКОЛА ГОГОЛЬ ШИНЕЛЬ В одному петербурзькому департаменті служив титулярний радник Акакій Акакійович Башмачкін. Був він непримітний, низенький, до того ж “трохи рябий, трохи

Росли укупочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. Зійшлись незабаром. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні. Аж до самої домовини. А меж

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942) ЛЮДИНА І Пан Епамінондас Ляуфер (У деяких виданнях – Ляуфлер. – Ред.) жив у добрі часи. Цісарсько-королівський радник, він мав велику повагу,

У літо 6476 (968). Прийшли вперше печеніги на Російську землю, а Святослав був тоді в Переяславце, і замкнулася Ольга зі своїми онуками Ярополком, Олегом і

Панмонголізм! Хоч назва дика, Та пестить мені слух вона. Володимир Соловков Мільйони – вас. Нас – тьми, і тьми, і тьми. Потуга наша – незборима!

Ой біжить, біжить мала дівчина, А за нею русалочка: – Та послухай мене, красна панночко, Загадаю тобі три загадочки. Як угадаєш – до батька пущу.

Комедія у 4-х діях Дійові особи: Герасим Никодимович Калитка – багатий селянин, Параска – жінка його. Роман – син їх. Савка – кум Герасима, селянин.

( Скорочено) Надвечір треба розмовляти тихо, щоб не збудити дощ, бо тоді він ітиме цілу ніч і нікому не дасть заснути. Не треба сердитися й

Це перша соціально-політична комедія на російській сцені. У комедії сполучаються яскраві й правдиві сцени з життя помісного дворянства й жагуча проповідь просвітительських ідей про обов’язки

Іван Карпенко-Карий Хазяїн (CКОРОЧЕНО – стислий переказ) Комедія у 4-х діях Дійові особи: Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер. Марія Іванівна – його жінка. Соня

Володимир Винниченко Салдатики (СКОРОЧЕНО) Малюнок із селянських розрухів Сірий холодний березневий ранок. Хмари темним густим димом нависли над селом і повзуть кудись далеко-далеко. Січе пронизуватий

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Я дивлюся на них, і так мені хочеться, щоб вони повернулися. Птахи ніби послухалися мене й повернулися. А може,

Америка щодо недалекого майбутнього, який вона бачилася авторові на початку 50-х рр., коли й писався цей роман-антиутопия. Тридцятирічний Гай Монтег – пожежник. Втім, у ці

(Стислий виклад) Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари

Ще з народження Іван, який був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській сім’ї Палійчуків, лякав матір та родичів неприродно розумним глибоким поглядом. де викликало в людей містичні

8 КЛАС РУДАКІ РУБАЇ1 Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум: Здорове тіло, добра вдача, ім’я хороше, світлий ум. Кого Всевишній обдарує цими дарами

Трагедійне. 42 стор. П’єса “Народний Малахій” написана 1927 року – глибоко новаторський твір. У ньому автор відходить від конкретних фактів, намагаючись таким чином зосередити увагу

Коли вона плелася в коси – чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти?

На одній з виставок у світській бесіді випадково заходить мовлення про новий, недавно опублікованому романі. Спочатку про нього ніхто або майже ніхто не знає, але

Михайло Коцюбинський Дорогою ціною (СКОРОЧЕНО) Пролог Тяжко жилося селянству в тридцяті роки вісімнадцятого століття: “Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі”. Той народне був

Пані Сарті, економка Галілея, мати Андреа. Людовіко Марсілі, багатий молодий чоловік. Пріулі, куратор університету. Сагредо, друг Галілея. Вірджинія, донька Галілея. Козімо Медічі, великий герцог Флоренції.

У грудні 1886 р. граф Андреа Сперелли чекає у своїх покоях кохану. Вишукана обстановка навіває спогади – цих речей стосувалися руки Олени, на ці картини

Так провів Агєєв і цей день, а на іншій до двох годинників пішов на вокзал зустрічати Вику. Він прийшов завчасно, від нема чого робити зайшов

Михайло Коцюбинський Ялинка (СКОРОЧЕНО) Був святий вечір. У хаті в Якима готувалися до свята. Лише сам Яким сидів невеселий. Старший син Василько розмірковував: чи це

У яскраво освітленому залі великий стіл накритий для весільної вечері. Біля стола клопочуть лакеї, за стіною звучить Музика. Через зал проходять гості: Ганна Мартинівна Змеюкина

І Біла лелека – дивний птах. Він увесь білий, тільки на кінці крил – чорний. Коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. Тому його називають

Останнім часом графом опановує почуття незадоволеності й тривоги. Особливо ясно він усвідомлює це на балі, що ушанував своєю присутністю віце-король Італії Євгеній Богарне, пасинок Наполеона

Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту.

Дія роману розвертається в Лондоні, у середовищі англійської аристократії, в 1923 м, і за часом займає всього один день. Поряд з реально, що відбуваються подіями,

Микола Степанович Ечевин відзначає своє шістдесятиріччя. Він сорок років працював учителем, і його ювілей став подією для всього міста Карасина: його портрет був надрукований у

Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик. В самім кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до

Присвячую цю повість трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці – найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві Автор. – Дзинь. – Дзінь. –

В 1984 р. він, представте, виявляється таким же, яким і був. Нічого, по суті, не змінилося, нації заболотилась і покрилася ряскою. І весь нудний і

Іван Шовканюк – головний герой повісті, згадує своє життя, як його, двадцятилітнього хлопця, забрали в цісарську армію. Хлопець ледве-ледве випросився на три дні додому, щоб

У Греції було багато міфів про подвиги окремих героїв, але тільки чотири – про такі подвиги, на які дружно сходилися герої з різних кінців країни.

Вірш “Стилет чи стилос?” (1924) дав назву першій збірці поета. Автор долучається до споконвічної естетичної дискусії: митець може витати в далекому від життя світі мрій,

РУДИН Будинок поміщиці Дар’ї Михайлівни Ласунской уважається першим у губернії. Вона щоліта виїжджає з дітьми (сімнадцятилітньою Наталею й двома синами, які моложе дочки) у село,

Джим Діксон, головний герой роману, працює викладачем історії в англійському провінційному університеті. Викладає він там перший рік і ще не зарахований на роботу остаточно, а

Йому постійно снилася ріка. “За всі рази він нарахував і записав кілька сотень назв всього того, що було і відбувалося на обох берегах і у

Півень насторожено витягнув шию. У цій глухій норі, де ніколи не розвидняється й куди ні разу не проникало сонячне світло, просидів уже чимало. Проте завжди