(1989) Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : філософська. Провідні мотиви : розрив живого зв’язку між поколіннями, між се­лом і містом.

І Село Спасівка знаходилося на правому березі ріки Самари, недалеко від дніпра. Воно нічим не відрізнялося від інших, не пишалося хоромами, бо були то страшні

І дія З хати виходить Наталка з відрами на коромислі і, підійшовши до річки, співає пісню “Віють вітри, віють буйні”, яку закінчує словами: “Петре! Вернися

У холодному небі Золотий човен Із хмари на хмару, На хмару із хмари – І на місці… Я розкажу тобі таке, про що знаємо лише

Олесь Гончар За мить щастя (СКОРОЧЕНО) Було перше повоєнне літо. Зеленіли виноградники й виблискували перші снопи. Шляхом з військового табору до містечка тюпають артилерійські коні,

1814-1861 Поема I Поет оспівує козацькі часи в Україні. Запорожці вміли воювати, добувати славу і волю. Від тієї слави лишилися тільки високі могили, що “про

Роман побудований за принципом щоденникових записів головного героя Антуана Рокантена, що об’їздило Центральну Європу, Північну Африку, Далекий Схід і вже три роки як улаштувався в

Частина перша Переказ: Герой роману Родіон Раскольников – колишній студент, який не може закінчити курс через нестачу грошей. Мета його виходу зі своєї комірчини, схожої

Давно це було, коли панували в Україні Польща і Московщина. Застави між державами хоч і стояли, та не густо, – спритні люди часто перевозили дніпром

Друга світова Війна. Тихоокеанський театр воєнних дій. Історія висадження й захоплення американцями вигаданого острова Анапопей, де зосередилися японці, розвивається як би на декількох рівнях. Це

“Сидить дід Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину. – Як діла, дідусю? Драстуйте! – Драсігуйте! Діла? Діла – нічого! Діла, як кажуть оці песиголовці, –

Дуже давно панував у Києві князь Володимир. І був у нього син Михайлик, семи років. Він був стрілець славний і лицар відважний. І батько, і

…Вона була останньою. Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в

Це при царі Олексію Михаиловиче в степові ці краї засилали бурлак так фальшивомонетників, а як погубернаторствовал на опальної Тамбовщине Гаврило Державін, у ту пору напівопальний,

Шершень звертається до Бджоли й говорить, що вона дурна, працює-працює, а плодами її праці користуються інші, замість вдячності ще й інколи шкоду заподіюють їй. Бджола

Автор використовує форму оповідання від першої особи. Його герой – тридцятирічний лейтенант Томас Глан згадує події, що відбулися два роки тому, в 1855 р. Поштовхом

“Росія гине”, “Росії більше ні”, “вічна пам’ять Росії” – чую я навколо себе. Але переді мною – Росія: та, котру бачили в застрашливих і пророчих

БОГДАН-ІГОР АНТОНИН Зелена Євангелія Весна – неначе карусель, На каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, І місяць, мов тюльпан, червоний. Зверніть увагу на

XVIII століття. У трактирі “Адмірал Бенбоу”, розташованому неподалік від англійського міста Брістоль, поселяється таємничий незнайомець – важка літня людина із шабельним шрамом на щоці. Його

Неймовірні події теперішнього роману, що сполучить у собі ознаки й есе, і утопії, і філолофсько-сатиричної повісті, відбуваються на переломі XVIII і XIX сторіч. Герой його,

До Масуда дійшли слухи про те, що Рустан сильно повздорил на полюванні з Осмином, сином самаркандського еміра. Масуд розуміє, що племінник приховує це від нього,

Арфами, арфами – Золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами – Наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий!

Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич Дід лає онука, який разом із другом вирішив прорити метро під свинарником, а туди провалилася п’ятипудова, плямиста, як

Ой ти, Морозенку, Ой ти преславний козаче, За тобою, Морозенку, Вся Україна плаче. Та не так тая Україна, Як те горде військо! Ой заплакала Морозиха,

Аристократи-Ліберали, торговці, священики, емігранти – вихідці з різних країн миру, військові, робітники з рудників, моряки, докери, розбійники, світські дами – таке строкате збіговисько жителів цієї

Одной картины я желал быть вечно зритель. (Пушкин) Я не хотів би ні царських палат. Ні вертоградів пишно-прохолодних. Аби у мене був з душею добрий

І Недалеко від міста Богуслава, біля річки Росі, розкинулося село Семигори. Воно потонуло у вербах і садках. Під однією горою стояла чимала хата Омелька Кайдаша.

Саме довгоочікувана подія для семінарії – вакансії, коли бурсаки (казеннокоштним семінаристи) розпускаються по домівках. Групами вони направляються з Києва по великій дорозі, заробляючи прожиток духовним

По вечерам над ресторанами Горячий воздух дик и глух, И правит окриками пьяными Весенний и тлетворный дух. Вдали, над пылью переулочной, Над скукой загородных дач.

8 КЛАС ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА НІ ЗОРЯНИХ НЕБЕС МАНДРІВНІ ХОРИ… (Сонет 312) Ні зоряних небес мандрівні хори, Ні вітрокрилі в морі байдаки, Ні в полі збройних

Дія відбувається на Уралі в 1919 р. Головний герой поеми – бандит Номах, романтичний персонаж, бунтар-анархіст, що ненавидить. Він пішов колись за революцією, сподіваючись, що

ЛІНА КОСТЕНКО Дощ полив Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний Блискавки визбирує в траві. Спостерігаємо

Роман побудований на контрасті між ідеальними духовними цінностями й реальними відносинами людей, заснованими на грошах, розрахунку, забобонах, страстях. В образі князя Мишкіна “спроба зобразити тип

Дівчинка народилася з місяцем на лобі – невеликою багряною міткою-серпиком. Мати переживала, що то за знак, хотіла вірити, що на добре, на якусь особливу долю.

Поема Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе… умирає… Одно

По смерті імператора Фрідеріка Другого на короля Сицилії вінчано було Манфреда. При ньому служив неаполітанський дворянин на ймення Аррігетто Капече, одружений із вродливою панною, на

Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань. Де вечір пахне м’ятою, аж холодно джмелю. А я тебе, а я тебе,

Роман Германа Канта (род. в 1926 р.) “Вихідні дані” (1972) початий уперто схвильованим вигуком героя, головного редактора суспільно-політичного журналу: “Так не хочу я бути міністром!”

Чорна рада (Хроніка 1663 року) І Навесні 1663 року двоє вершників наближалися до Києва. Один був молодий озброєний козак, другий по одежі й бороді –

А в кривого танця Та не виведем кінця! Треба його та й виводити, Лад йому та й знаходити. Ой вулиця та й широкая. Чого трава

Автор поставив Доріана Грея в фантастичну ситуацію: йому дано вічні молодість і краса, і старіє і стає потворним, жахливим його зображення на портреті. Багатий, вродливий

У короля було 11 синів і 1 доньку. Жилося королівським дітям добре і безтурботно, поки не з’явилася мачуха, яка віддала Елізу на виховання в село,

Жив собі в одному лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Скільки мисливці на нього не полювали, він завжди втікав, оминав пастки, ще й товаришів застерігав від небезпеки.

Батьки десятирічного Лужина до кінця літа нарешті вирішуються повідомити синові, що після повернення з села до Петербурга він піде до школи. Боячись майбутнього зміни у

Взвод радянських розвідників вступив у селище. Це було звичайне західноукраїнське Село. Командир розвідників лейтенант Травкін думав про своїх людей. З вісімнадцяти колишніх, перевірених бійців у

В одній з нью-йоркських готелів в 1808 р. оселився низенький шустрий дідок і довго жив у ній, нічого не платячи хазяям, так що ті зрештою

Запалили у сусіда Нову добру хату Злі сусіди: нагрілися, Й полягали спати, І забули сірий попіл По вітру розвіять. Лежить попіл на розпутті, А в

Дія поеми відбувається у Фінляндії приблизно в 1807 – 1808 р. Навесні, коли заходило сонце, перед хатиною розмовляють двоє: молода фінка, “добренька Эда” з “златыми

Переказ: Замок Ельсінор, що у Датському королівстві. Перед ним на варті Франциско і Бернардо. Годинник б’є дванадцяту. Приходять Марцелл і Гораціо, найближчий друг Гамлета. Вони

ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ Шаланда в морі Віє степом вітер-трамонтан. От і зараз “Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів,