Скорочено роману Рудин Тургенєва І. С

РУДИН Будинок поміщиці Дар’ї Михайлівни Ласунской уважається першим у губернії. Вона щоліта виїжджає з дітьми (сімнадцятилітньою Наталею й двома синами, які моложе дочки) у село, де тримає відкритий будинок: приймає гостей, особливо неодружених чоловіків. Звертання її вільне й трохи презирливе. Суспільство собирается’самое різноманітне.

Виділяється пан Пигасов – він сварить всіх і вся, особливо жінок.

Очікують у гості якогось барона з політико-економічною статтею. Він хотів порадитися з Ласунской про стиль цієї статті. Але

замість барона приїжджає його друг – Дмитро Миколайович Рудин. Йому років 35, він досить гарний, хоча одягнено в бедний і тісний костюм.

У суперечці з Пигасовим Рудин легко бере над ним верх.

Він говорить “розумно, гаряче, до діла”. Присутні уражені, особливо Наталя. Це худенька смаглява дівчина.

Вона глибоко почуває, багато читається З Наталею Рудин говорить про поезію, про музику, про “необхідність робити справа”.

Поміщик Лежнев розповідає історію Рудина: син збіднілої поміщиці, він “за рахунок якогось дядька” відправився вчитися в Німеччину, звідки матері писав рідко. Бабуся померла

на чужих руках. Лежнев обвинувачує Рудина в холодності й невмінні любити.

Однак більшість сприймає Рудина як пророка.

Тільки Пигасов випробовує ворожість так молодий поміщик Волинцев ревнує до нього Наталю. Наталя усе більше утягується у відносини з Рудиним, у дівочому серці спалахує любов Лежнев продовжує викривати Рудина, обвинувачуючи його в акторстві, у бажанні жити за чужий рахунок, у дріб’язковості й деспотизмі. З’ясовується, що Рудин може тільки просторікувати.

Ні на працю, ні на шляхетний учинок він не здатний. Рудин і Наталя освідчуватися в коханні.

Мати забороняє Наталі навіть думати про шлюб з її обранцем. Наташа запискою призначає побачення Рудину, вони зустрічаються раннім ранком у відокремленому місці. Рудин радить Наташе скоритися волі матюкай Дівчина обвинувачує його в боягузтві.

Вона-Те була готова бігти з ним!

Рудин їде із села. Наталя замикається всебе. В епілозі (через кілька років) Лежнев бачить Рудина згорбленим сивим старим.

Рудин розповідає про своїх скитаниях, про те, що нічого не зумів зробити. Тепер він їде в село. Лежнев відмовляється від своїх колишніх обвинувачень, затверджуючи, що жагучі мовлення Рудина тим гарні, що запалюють серця багатьох молодих людей: “Вогонь істини в тобі горить”.

Недовго прожив Рудин у селі. У липні 1848 року його вбили на революційних барикадах Впариже.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено роману Рудин Тургенєва І. С