Склад | Українські твори

Склад – найкоротший відрізок усного мовлення, що утворюється одним поштовхом видихуваного повітря; фрагмент звучання, в якому один звук (фонема) характеризується найсильнішим звучанням порівняно з іншими – попереднім і наступним. С. як елемент фонетичного словоподілу утворюється як з одного, так і з кількох звуків: складотворчого, що становить вершину звучності, та залежних від нього. До складотворчих належать, як правило, голосні звуки, але можуть бути і приголосні сонорні, наприклад “р” і “л” у чеській мові (prst – палець,

vlk – вовк).

У кожній мові творення складів і складоподіл слів має свої особливості. Українській властива рівновага голосних та приголосних, що зумовлює її милозвучність, тенденція до відкритого С. Відкритий – С, який закінчується голосним звуком (го-pa, лі-то). Закритий – С, що закінчується приголосним звуком (жов-тень, rap-ний). Неприкритий – С, який починається голосним (ар-ф’яр, об-сяг).

Прикритий – С, який починається приголосним (гол-ка, ха-та). Для літературознавства суттєвими є характеристики С. за кількісною (тривалістю звучання) та якісною (сила голосу) ознаками. Ці відмінності визначають роль С. як ритмічної одиниці: різного роду сполучення складів (довгі і короткі в античному, наголошені і ненаголошені в силабо-тонічному віршуванні) утворюють стопи.

(2 votes, average: 3.50 out of 5)

Українські шкільні твори:

Написання слів іншомовного походження Складності у написанні слів іншомовного походження виникають при написанні деяких голосних, вживанні апострофа та м’якого знаку, подвоєнні приголосних. Написання голосного и в словах іншомовного походження:...

Конфесіональний склад і соціальна структура Бангладеш По оцінці на 1998, приблизно 88,8% жителів Бангладеш становили мусульмани. Більшість із них суннити, але частина ставиться до шиїтів. У країні не ведеться облік чисельності...

Константа Константа (лат. constans – постійний) – останній ритмічний наголос віршового рядка, характеризується не тільки звуком, а й інтонаційним підкресленням, що притягує до себе останній перед...

Вживання о та е після шиплячих та й 1) о вживається після ж, ч, ш, щ та й, якщо наступний приголосний твердий і перед складом з голосним а, о, у та и, що...

Дезакцентуація Дезакцентуація (фр. des – префікс у багатьох словах з початковим голосним звуком, що надає їм заперечного значення; та лат. accentuatio – наголос) – втрата у...

Стопа Стопа – найкоротший відрізок певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом). С. сприймається як одиниця виміру та визначення віршового...

Приголосні звуки української мови та їх вимова Творення приголосних звуків Приголосні звуки утворюються за допомогою шуму та голосу. Залежно від співвідношення шуму та голосу приголосні поділяються на: А) сонорні (переважає голос) [в],...

ЗІСТАВЛЕННЯ ЗВУКІВ – . ОПРАЦЮВАННЯ ОПОВІДАННЯ “ПОСПІШАЙ, СИНИЧКО!” (за Г. Демченко) І ВІРША П. ВОРОНЬКА “КОЖУШОК”. СКОРОМОВКА Мета: продовжити роботу над засвоєнням учнями знань про букву Шш, звук ; формувати навички виразного і свідомого читання; виховувати дбайливе ставлення до тварин. Хід уроку...

Каталектика Каталектика (грецьк. kataliktik – усічення, скорочення, від katalego – припиняю, закінчую) – розділ метрики, де висвітлюються ритмічні закінчення віршового рядка – клаузули, які розмежовують його...

ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ 1. L у словах іншомовного походження передається твердим або м’яким Л – залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові: а)...

ВІРШОВІ РОЗМІРИ ЯМБ. ХОРЕЙ Українська література 6 клас ПРИКМЕТИ ВЕСНИ ВІРШОВІ РОЗМІРИ ЯМБ. ХОРЕЙ Основна ознака віршованої мови – це ритм. Він створюється завдяки чергуванням наголошених і ненаголошених складів....

Ямб, хорей та інші… Звідки ці назви? Найпоширеніші розміри в силабо-тонічній системі віршування – ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест. Ці назви походять з грецької мови. Так, слово “ямб” споріднене з власними іменами...

Акцентний вірш Акцентний вірш (лат. accentus – наголос) – вірш, ритміка якого заснована на підставі відносного врівноваження кількості наголосів, тобто на однаковій кількості наголосів у віршовому рядку...

Гіперметрія Гіперметрія (грецьк. hyper – понад та metron – міра) – перевищення кількості складів у стопі метричного вірша, наявність у ній зайвих складів: І виходжа на...

Силабо-тонічне віршування Силабо-тонічне віршування (грецьк. syllаbe – склад і tonos – наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування,...

ЗВУК, ПОЗНАЧЕННЯ ЙОГО БУКВОЮ Чч (че). ЧИТАННЯ СКЛАДІВ, СЛІВ. ЗВУКОВИЙ АНАЛІЗ СЛІВ. СЛОВНИКОВО-ЛОГІЧНІ ВПРАВИ. ЗАКЛИКАНОЧКА. СКОРОМОВКА Мета: ознайомити учнів з буквою Чч, її алфавітною назвою та звуковим значенням; формувати в дітей правильне артикулювання звука ; розвивати навички читання, зв’язне мовлення; виховувати...

Лейма Лейма (грецьк. leimma – надлишок, частка) – особлива павза у віршовому рядку, у віршознавстві позначається значком V. В античній версифікації дозволялася лише між словами. В...

Пірихій Пірихій (грецьк. pyrrichios, від pyrriche – військовий танок) – в античній версифікації – стопа з двох коротких складів І^-^І. У силабо-тонічній системі П. умовно називається...

Епаналепсис Епаналепсис (грецьк. epanalepsis – повторення) – інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз...

Античне віршування Античне віршування (лат. antiquum – стародавній) – різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в...

Клаузула, або Клавзула Клаузула, або Клавзула (лат. clausula – закінчення) – заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу (у випадку суголосся К. мовиться про риму). К....

Ізометризм Ізометризм (грецьк. ISQS – рівний та metron – міра) – рівнометричність, притаманна квантитативному віршуванню, подеколи проявляється в силабо-тоніці, зокрема у байкових та акцентних віршах, а...

Віршовий розмір або Метр Віршовий розмір, або Метр (грецьк. – metron – міра) – поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового...

Віршування Віршування, або Версифікація (лат. versus – вірш та facio – роблю) – 1) мистецтво виражати свої думки у віршованій формі; 2) система організації поетичного мовлення,...

Паузник або Павзник Паузник або Павзник – термін (вживаний паралельно з терміном “дольник” від “доля” – частка), який означає метроряд, розбудований на дво – і трискладових стопах силабо-тоніки....

Силабічне віршування Силабічне віршування (грецьк. syllаbe – склад) – система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (часто – 13, рідше – 11) при невпорядкованому вільному...

ЗВУК, ПОЗНАЧЕННЯ ЙОГО БУКВОСПОЛУЧЕННЯМ дж. ВІДПРАЦЮВАННЯ ЗЛИТОЇ ВИМОВИ ЗВУКА. ЗВУКО-БУКВЕНИЙ АНАЛІЗ СЛІВ. ОПРАЦЮВАННЯ ВІРША Н. ЗАБІЛИ “ДЖМІЛЬ” ТА ОПОВІДАННЯ В. ДУБ “БДЖІЛКА” Мета: навчити учнів правильно (злито) вимовляти звук та позначати його на письмі двома буквами: д, ж; продовжити формувати в учнів уміння аналізувати звуковий і буквений...

Чи існує “ланцюгова строфа”? У поезії зустрічається трирядкова строфа з обов’язковим римуванням аба бвб в, тобто перший рядок римується з третім, а другий – з першим і третім наступної...

НАГОЛОС. ВИДИ НАГОЛОСУ Наголос – це посилення голосу на одному зі складів слова. Такий склад називають наголошеним. Решта складів у слові є ненаголошеними. Різновиди наголосу: 1. Словесний (виділення...

Коломийки Коломийки – жанр української пісенної лірики, яка генетично і ритмомелодійно пов’язана з однойменним народним танцем. За деякими версіями назва К. походить від міста Коломия –...