Епаналепсис

Епаналепсис (грецьк. epanalepsis – повторення) – інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну експресію вірша, строфи. Е. може бути евфонічним:

Червневий день в іржі червленій І луки черленню взялись І дзвонить день червневий лунко, І червень серце черленить

(Б Кравців);

А також лексичним:

Я – випадок. Я із закону випав І впав у винятковість, як у сон

(І. Світличний).

Різні види Е. є важливими чинниками ритмо-мелодійної і лексико-композиційної злитості строфи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Епаналепсис