Синекдохою (грец. &;#963;&;#965;&;#957;ε&;#954;&;#948;&;#959;&;#967;&;#942;, від &;#963;&;#973;&;#957; – разом і ε&;#954;&;#948;&;#959;&;#967;&;#942; – переймання) називається різновид метонімії, в якій відбувається перенесення значення з цілого на його окрему частку. Наприклад: “З баталії в ліс не ховався. // В татарина коней в полях віднімав” (Л. Боровиковський), де слово “татарин” вжито в значенні “татари”.
Синекдоху відносять до різновиду кількісної метонімії. Якщо асоціація, зв’язок предметів при власне метонімічному
Автор київської поетики “Lyra” дає їй таке визначення: “Синекдоха, або догадка – це розуміння однієї речі на основі іншої, між якими існує природній і суттєвий зв’язок”. М. Довгалевський виділяв вісім видів синекдохи.
Найбільш уживаними є такі види синекдохи:
1) Вживання частини замість цілого.
Ких” (народна дума).
2) Вживання однини замість множини. Наприклад: “І на оновленій землі // Врага не буде, супостата. // А буде син і буде мати” (Т. Шевченко); “Кругом Січі Запорожця Москаль облягає” (народна пісня про руйнування Січі).
3) Вживання виду замість роду. Наприклад: “Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, сини Коперніка” (М. Рильський).
Синекдоха, як вважав О. Потебня, є своєрідною словесною мінімоделлю більш складного предметного образу – типу й типового в змісті цілого художнього твору: “складна синекдоха є поетична типовість”, тобто той чи інший типовий образ у художньому творі може бути пояснений через прийом синекдохи: він часткою в одиничній і конкретній картині відтворює ціле і загальне (те, як взагалі буває в житті).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)