“З журбою радість обнялась… ” (поезія Олександра Олеся)

“З журбою радість обнялась… “

(поезія Олександра Олеся)

Хтось ударив без жалю по серці моїм, –

І забилося серце в вогні золотім…

І посипались іскри ясні,

І в дзвінкі обернулись пісні.

О. Олесь

Радість і журба злилися в поезіях Олександра Олеся – тонкого лірика, співця краси й кохання. Його твори сповнені глибоким ліризмом, щирістю й подекуди сумом. Так у житті переплітаються щастя і горе, сльози і сміх, біле і чорне. Тому назва першої збірки поета видається символічною: журба і радість – одвічні супутники

людської долі:

В обоймах з радістю журба.

Одна летить, друга спиня…

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто – не знаю я…

У багатьох віршах Олесь намагається передати сприйняття світу, природи через звуки і барви (“Є слова, що білі-білі… “). Мабуть, саме тому велика кількість його поезій покладена на музику. Так, наприклад, романс “Чари ночі” має кілька варіантів музичного супроводу; ця пісня давно вже стала народною:

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

“Цілуй, цілуй, цілуй її, –

Знов молодість не буде!”

Провідна ідея твору, як, мабуть

і всієї творчості Олександра Олеся, – гармонія людини і природи. Цей вірш називають гімном життю, весні, коханню. Автор закликає любити життя, не забувати про те, що воно – мить, так швидко спливає, тому треба насолоджуватися кожним прожитим днем, кожною хвилиною:

Лови летючу мить життя!..

… Гори! Життя – єдина мить,

Для смерті ж – вічність ціла.

Але помилкою буде вважати, що Олесь обмежувався сферою інтимної лірики. Тематика громадянської поезії митця різноманітна: поет-патріот вболіває за Україну, докоряє землякам за рабську покору, короткозорість, обмеженість, закликає до боротьби за свободу, спонукає поважати мову рідної землі. У вірші “О слово рідне!

Орле скутий!” слово є символом усього рідного, найдорожчого: це спадок батьків, втілення краси природи, степів, лісів, Дніпра. Через твір проходить думка про те, що для поета слово є тією зброєю, за допомогою якої він бореться з несправедливістю, злом, жорстокістю, захищає Батьківщину:

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй смій край і розлетися

Дощами судними над ним.

Але про що не написав би Олександр Олесь, – про кохання і природу, про Батьківщину, народ і рідне слово, – в його поезіях мотив журби і радості, що утворюють єдине ціле. Сум змінюється надією на краще. Нелегким було життя поета, але він зміг залишити по собі неоціненний спадок – слово, що зберігається в пам’яті народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“З журбою радість обнялась… ” (поезія Олександра Олеся)