Амфіболія (грецьк. amphibolta – двоякість, двозначність, неясність) – вираз, який дозволяє двояке тлумачення. Наприклад, у реченні “Хмарка пливе кучерява, тихо, як сон, розтає” (В. Сосюра) слово “тихо” перебуває у синтаксичному зв’язку зі словом “розтає” (“тихо розтає”).
Якщо першу кому зняти, то “тихо” стане частиною іншого словосполучення – “пливе тихо”. В усному мовленні А. знімає інтонація, у писемному – здебільшого розділові знаки. Неадекватне вживання розділових знаків призводить до перекручення
Почасти в тексті сприйняття А. залежить від ритмоінтонації, зокрема від паузи, потребує особливого, не загальновживаного синтаксису, тому зумовлює усунення пунктуації з віршованого мовлення. Відтак утворюється дво – чи кілька-площинна семантична сув’язь:
Холодний крик пташиний
Нічний вітер на озерах
Непевна постать з крилами із світла
В глибоку вирву
Вдивляються загорнені в полотна
(Валентина Отрощенко).
Означення “пташиний” однаковою
Хтось пішов
Хтось вікно
Пересипав
Хтось
Допитувався
Як зимує
Джмелик води
Перекотивши
Світло
Хтось обіч тіні
Носить
Насіння
Для вбитих.
У цьому фрагменті вірша М. Григоріва тісно взаємопереплетені слова – щоразу з попереднім і наступним, особлива смислова роль випадає слову “світло” (“джмелик води перекотивши світло” і “світло хтось обіч тіні носить”) – типовий приклад
Художньої А.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)