Антономазією (грец. &;#940;&;#957;&;#964;&;#959;&;#957;&;#959;&;#956;&;#945;&;#963;&;#943;&;#945;, від &;#940;&;#957;&;#964;&;#959;&;#957;&;#959;&;#956;&;#940;&;#958;ω – називаю по-іншому) називається різновид метонімії, побудованої на вживанні власного імені замість загального. Сутність антономазії грунтується на тому, що “власне ім’я, найчастіше ім’я особи, що вирізняється якоюсь характерною ознакою або сталою належністю до певного явища, стає прикметою цієї ознаки або цього явища. Багато міфо-логізмів, літературних персонажів, історичних
Маланюк); “Мы все глядим в Наполеоны” (О. Пушкін).
Антономазія – троп, відомий ще з античності. В одній з поетик Києво-Могилянської академії “Lyra” його,
Так, наприклад, Гомер називає часто Агамемнона і Менелая разом – Атридами, Ахила – Пелі-дом, самого Гомера називали в старину Меонідом”.