Літературний багаж. Які загальнолюдські цінності утверджують літературні твори, присвячені Другій світовій війні?
Василь Володимирович Биков – відомий білоруський прозаїк, удостоєний на батьківщині почесного звання “народний письменник”, людина щедрого таланту й кришталевого сумління, яку називають совістю Білорусії. Биков увійшов в історію літератури як митець воєнної теми, але завжди говорив, що війна йому не цікава. “Значно більше мені хочеться розмірковувати не про війну, а про моральний світ людини і можливості її духу”,
Майбутній письменник з’явився на світ 19 червня 1924 р. в селі Бички Вітебської області. Батьки його були простими селянами. З дитинства хлопець захоплювався малюванням, тому після закінчення восьмирічки вступив на скульптурне відділення Вітебського художнього училища.
Утім, невдовзі навчання довелося покинути: стипендії було скасовано, а родина платити за Василеву освіту не могла. Незважаючи на скрутні обставини, наполегливий юнак не опустив руки і в червні 1941 р. екстерном склав іспити за десятий клас.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Биков працював на будівництві оборонних
На фронті майбутній письменник пережив чимало випробувань, двічі був поранений, потрапляв до списків зниклих безвісти, його ім’я навіть залишилося на одній з братських могил.
Цікавi подробиці
“Не забудьте!” – звертався Биков до сучасників. Він не раз говорив від імені мертвих, маючи на це повне право… У 1944 р. весь полк Василя Володимировича поліг у боях за Кіровоград. “Мене було поранено в ногу, – згадував потім письменник. – Один танк повернув на мене.
Я кинув протитанкову гранату, але невдало, і ледве встиг підібгати ноги. Танк буквально втиснув у сніг поли моєї шинелі… Уранці село знову атакували німецькі танки, зім’яли оборону. Я виповз із хати на дорогу, де мене підібрала підвода, яка останньою йшла із села.
Один танк зупинився проти нашої хати і розстріляв її. Будинок загорівся. Вочевидь, усе це й спостерігав мій командир батальйону. Він, звісно, не знав, що за п’ятнадцять хвилин мені вдалося виповзти на вулицю. Після шпиталю я потрапив в іншу частину”.
Так Биков потрапив до списку загиблих. Уже після перемоги письменник поклав квіти біля обеліска над братською могилою на Кіровоградщині, де в переліку полеглих бійців 111-ї стрілецької дивізії значилось і його ім’я.
Після лікування в шпиталі Биков пройшов бойовий шлях від молодшого лейтенанта до командира взводу армійської артилерії, брав участь у визволенні Румунії, Болгарії, Угорщини, Югославії, Австрії.
Усю свою творчість Биков присвятив темі війни. На запитання, чому так сталося, він відповідав: “Напевне, тому що минула війна була всеосяжною і там усьому було місце… Під час війни, як ніколи ні до, ні після неї, виявлялася важливість людської моральності, непорушність основних моральних критеріїв”.
Відомим талановитий прозаїк став після публікації повісті “Третя ракета” (1962). Потім світ побачили його проникливі твори “Альпійська балада”, “Мертвим не боляче”, “Обеліск”, “Піти й не повернутися”, “Знак біди”, “Сотников”, “Дожити до світанку” та інші.
Інколи критики дорікали Василю Володимировичу за те, що в його книжках майже немає батальних сцен і воєнних реалій… Проте такі закиди Бикова не зачіпали, адже насамперед він мав на меті дослідити те, що відбувається з людиною в нелюдських умовах війни. Раз у раз повертаючи читачів у воєнне минуле, письменник прагнув розповісти їм гірку правду про той лихий час.
Домагаючись реалістичного зображення, у своїх творах він максимально використовував відповідні можливості художнього часу, художнього простору, пейзажу.
Літературознавча довідка
Художній час – час, відтворений у літературному тексті. Події в сюжеті можуть розгортатися послідовно, відбуватися одночасно, повертатися в минуле або “забігати” наперед. Так автор зосереджує увагу на важливих ситуаціях, коли герой стоїть перед вибором, виявляє свої ключові якості.
Художній простір – важливий компонент літературного твору, який визначає місце, де відбуваються події, зв’язуються сюжетні лінії, діють персонажі. Суттєву роль у створенні художнього простору відіграє пейзаж – картини природи в художньому тексті. Пейзаж має композиційне значення, виступає тлом, на якому відбуваються події, допомагає зрозуміти й відчути переживання, душевний стан героїв.
Одним з перших серед письменників СРСР Биков показав долю “маленької людини” на великій війні. Одним з перших він заперечив твердження радянських ідеологів про те, що полон є виною і ганьбою солдата, змалювавши його як трагедію, гідну співчуття. Ці здобутки письменника яскраво втілилися в його знаменитій повісті “Альпійська балада”.
Від середини 1990-х років Василю Володимировичу довелося пережити і цькування в державній пресі, і заборону своїх творів на батьківщині. На той час уже тяжко хворий, він змушений був виїхати до Європи. Однак останній місяць письменника минув у рідній Білорусії, яку він називав смарагдовою країною…
Перевірте себе
1. Про які риси характеру В. Викова свідчать факти його біографії? Як склалася доля письменника в роки війни?
2. Як особистий фронтовий досвід вплинув на творчість В. Викова? Схарактеризуйте особливості зображення війни в його творах.
3. Які книжки В. Викова ви можете назвати? Які проблеми порушував письменник у своїх творах?
4. Поясніть, що таке “художній час” і “художній простір”.
5. Дайте визначення поняття “пейзаж”. Схарактеризуйте роль пейзажу в художньому творі.
6. Подискутуймо Чи мав рацію В. Биков, відмовляючись від розлогих описів батальних сцен та зображення воєнних реалій на користь дослідження моральних засад людського життя на війні? Обгрунтуйте свою думку.
7. Теми npoектів “”Совість Білорусії”: В. Биков – письменник і людина”; “Екранізації творів В. Викова”; “Особливості воєнної тематики у творчості В. Викова”.
Перед читанням. Під час читання повісті В. Викова знайдіть у ній характерні ознаки жанру балади.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)