Роман у прозі Бана “Кадамбари”

До царя Шудраке приходить дівчина з касти неприкасаемих (чандалов) і дарує йому мовця папуги. На прохання Шудраки папуга розповідає, що, будучи пташеням, воно ледь урятувався від горців-мисливців і знайшов притулок в обителі мудреця-провидця Джамбади. Джамбали повідав папузі про його минулі народження, за гріхи яких він страждає в пташиному вигляді

Ніколи в місті Удджайини правил цар Тарапида, що довго не мав дітей. Один раз він побачив у сні, як у рот його дружини Виласавати входить повний місяць, і, коли після цього чудесного знамення в

нього народився син, він назвав його Чандрапидой (“Увінчаний місяцем”). Одночасно в міністра Тарапиди Шуканаси теж народжується син – Вайшампаяна, і з раннього дитинства він стає найближчим другом Чандрапиди. Коли Чандрапида виріс, Тарапида помазав його в спадкоємці царства, і Чандрапида разом з Вайшампаяной на чолі могутнього війська відправляється в похід на завоювання миру. Після успішного завершення походу по дорозі назад в Удджайини Чандрапида, відірвавшись від звиті, заблудився в лісі й неподалік від гори Кайласа на березі озера Аччхода побачив скорбну дівчину, зайняту суворим подвижництвом.

Ця

дівчина по імені Махашвета, дочка одного із царів полубогов-гандхарвов, розповідає, що один раз під час прогулянки зустріла двох юних пустельників: Пундарику, сина богині Лакшми й мудреця Шветакету, і його друга Капинджалу. Махашвета й Пундарика з першого погляду полюбили один одного, полюбили настільки сильно, що, коли Махашвете довелося повернутися до себе в палац, Пундарика вмер, не винеся навіть короткої розлуки з нею. Махашвета в розпачі намагається покінчити із собою, але з неба спускається якийсь божественний чоловік, утішає її обіцянкою майбутнього побачення з коханим, а тіло Пундарики несе із собою на небо.

Слідом за Пундарикой і його викрадачем спрямовується в небо Капинджала; Махашвета ж залишається жити самітницею на березі Аччходи.

Махашвета знайомить Чандрапиду зі своєю подругою, теж царівною гандхарвов, Кадамбари. Чандрапида й Кадамбари закохуються друг у друга не менш палко, чим Пундарика й Махашвета. Незабаром і їм доводиться розстатися, тому що Чандралида на вимогу батька на час повинен вернутися в Удджайини.

Він їде, залишивши на чолі війська Вайшампаяну, а той на кілька днів затримується в Аччходи, де зустрічає Махашвету, до якої почуває непереборний потяг. Тужна по Пундарике й розгнівана наполегливим переслідуванням Вайшампаяни, Махашвета проклинає його, пророкуючи, що в майбутнім народженні він стане папугою. І відразу, як тільки вона вимовила проклін, юнак умирає

Коли до Аччходе вертається Чандрапида й довідається про сумну долю друга, він сам падає бездиханним на землю. Кадамбари в розпачі шукає смерті, але знову раптово звучить божественний голос, що велить їй відмовитися від свого наміру й залишатися в тіла Чандралиди до його майбутнього відродження. Незабаром до Кадамбари й Махашвете спускається з неба Капинджала. Він довідався, що тіло Пундарики відніс на небо не хто інший, як бог місяця Чандра. Чандра повідав йому, що своїми променями один раз доставив Пундарике, і так страждаючому через любов до Махашвете, нові мучення, і той прокляв його за безсердечність: прирік на земне народження, у якому бог місяця повинен випробувати ті ж, що й Пундарика, любовні борошна.

На проклін Чандра відповів прокльоном, по якому й Пундарика в новому народженні розділить із богом місяця його страждання. Внаслідок взаємних прокльонів Чандра народився на землі як Чандрапида, а потім як Шудрака; Пундарика ж – спочатку як Вайшампаяна, а потім у вигляді папуги, що і повідав цареві Шудраке історію своїх колишніх народжень

Завдяки подвижництву батька Пундарики Шветакету строк вимовлених Чандрой, Пундарикой і Махашветой прокльонів підходить до кінцю. Один раз Кадамбари, корячись раптовому пориву, обіймає тіло Чандрапиди. Дотик улюбленої повертає царевича до життя; відразу з небес спускається Пундарика й попадає в обійми Махашвети. Наступного дня Чандрапида й Кадамбари, Пундарика й Махашвета святкують у столиці гандхарвов свої весілля.

З тих пор закохані вже не розлучаються, однак Чандра-Чандрапида частина свого життя (світлу половину місячних місяців) проводить на небі як бог місяця, а іншу частину (їхню темну половину) на землі як цар Удджайини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Роман у прозі Бана “Кадамбари”