У повісті “Серед темної ночі” Борис Грінченко зображує українське село наприкінці ХІХ століття. У цьому художньо довершеному творі розкривається життя трьох синів патріархального селянина Пилина Сиваша. Старший син Денис з усіх сил, не гребуючи жодними засобами, прагне вийти в “заможні хазяїни”; середульший Роман відбивається від села в місто; менший син Зінько вибирає шлях чесного, трудящого селянина.
Найповніше зображений у повісті Роман, ще один представник “пропащої сили” (ця тема вже розроблялася грунтовно в літературі,
Роман пиячить, краде і продає батькове добро. Спійманий Денисом на гарячому, він подається до міста і там, не знайшовши роботи, сходиться з групою конокрадів. Під час відчайдушно сміливого нальоту на рідне село Романа вистежує Денис і видає властям.
Якщо замислитися про причини
Та кожен чорт з тебе знущається, та нема такого начальника, щоб тобі до пики з кулаком не ліз!” Ось чим пояснює автор “ледарство” героя. Роман, можна сказати, самотужки дійшов соціального прозріння, але енергію, котра через край кипіла в ньому, скерував у згубний бік. Він – жертва, але це не знімає з нього відповідальності за власні вчинки, за тяжкі злочини.
Злодійство Романа підлягає осуду. Моральні норми, віками створювані народом, і розбій, брутальне поводження з батьками, іншими близькими йому людьми – несумісні.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)