Роман про Тристане й Ізольду сказання про любов Тристана й Ізольди (XII в.), послужило сюжетом для численних добутків середньовічної літератури, від яких по більшій частині збереглися лише уривки.
Не лицарський роман, що дійшов до нас, XII в. про Тристане й Ізольду був вдало відновлений по його пізніших переробках французьким ученим Ж. Бедье на початку XX в. Роман про Тристане й Ізольду розкриває трагічні протиріччя між справжнім людським почуттям, оказавшимся “сильніше смерті”, і забобонами феодально-лицарського суспільства. Відважний
На кораблі Тристан і Ізольда випадково випивають любовний напій, що мати Ізольди дала для неї і її майбутнього чоловіка; із цього часу непереборна любов зв’язує героїв. Після випробувань і переслідувань Тристан їде в Бретань і жениться там на Білявій Ізольді, не перестаючи, однак, любити Ізольду Златовласую.
Смертельно поранений у бої, Тристан просить привести кохану, що одна здатна зцілити його. Він чекає корабель
Тристан умирає. Изольда, Що Поспішала до свого коханого, теж умирає, і на їхній могилі за одну ніч виростають два дерева, галузі яких переплітаються між собою