Початку волі увесь час підтримувалися й підігрівалися, з якої сторони не подивитися. Кавказ – це боротьба горців за волю. Бессарабія – це, часто майже наочна, діяльність членів таємних суспільств або людей, близько до них що розташовувалися:: насамперед В. Раєвський, М. Орлів, К. Мисливців…
Те ж – Україна (Каменка). “Хоча Пушкін,- писав П. А. В’яземський,- і не належав до змовии, що приятелі таїли від нього, але він жив і розжарювався в цій пекучій і вулканічній атмосфері”.
А, крім того, росіянин південь – це максимальна
И в той же час Пушкін, будучи на півдні так вільний, як ніколи до цього, був там так само невільний, як ніколи до цього. Він – фактично єдиний політичний засланець у цілій країні. Може вільно їздити, але в строго відведених
Ніколи більше, як у молодості, не виявилося в Пушкіна з такою силою настільки гостре відчуття волі й настільки гостра свідомість неможливості її. Потрібно було випробувати величезну иол-ноту вільності, вкусить від її, щоб відчути й зрозуміти, її несбыточность, постійно переживати жагучий порив до неї й вічну незадоволеність, драматично сприймаючи й переживаючи будь-які обмеження. Звідси два постійних на півдні й стійко зв’язані образи: птаха й клітки.
* У чужині свято спостерігаю
* Рідний звичай старовини:
* На волю пташку випускаю
* При світлої святі весни.
* Я став доступний утешенью;
* За що на бога мені нарікати,
* Коли хоч одному створінню
* Я міг волю даровать!
* (“Пташка”)
Цікаво один збіг образів. П. Долгоруков ще раніше у своєї щоденнику записав: “Пушкін говіє разом з нами (тобто із чиновниками канцелярії Инз’ова, які зобов’язані були поститися.- Н. С). По закінченні заутрені намісник оголосив йому волю (Пушкін перебував під домашнім арештом:.- Н. С), і він, як пташка із клітки, пурхнув з генеральського кабінету на вулицю… до Мабуть, у всьому вигляді молодого Пушкіна виникала мінутами така безпосередність і сила пориву, що вподібнювала його пгице.
Посилаючи “Пташку” Н. И. Гнєдичу в Ч1ае 1823 року, Пушкін писав: ” чиЗнаєте ви зворушливий звичай російського мужика у світле Воскресіння випускати на волга пташку? от вам вірші на це”. Але вірші писалися не тільки на це. Зворушливий сюжет звільнення пташки супроводжувався драматичною історією укладеного молодого орла, а образ клітки, що розгорнула, – образом темниці, що замкнула:
* Сиджу за гратами в темниці сирої.
* Вигодуваний у неволі орел молодий,
* Мокнув смутний товариш, махаючи крилом,
* Криваву їжу клює рік вікном…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)