Пушкін
Ставив на перше місце серед своїх заслуг
Прославляння волі. Воля залишиться
Темою його Творчості на все життя. Воля
Для Пушкіна – це насамперед особиста
Воля й незалежність. Це воля вибору
Професії, занять, воля від різного роду
Забобонів. Це й воля думки: в
Відношенні до мистецтва, до релігійних
Переконанням, до взаємин з людьми.
Поет завжди відстоював волю творчості.
Він не міг писати на догоду. В “Пісні про віщий
Олегу” Пушкін говорить про незалежність і
Правдивості справжньої
Волхви не
Бояться могутніх владик, А князівський дарунок їм не
Потрібний; Правдивий і вільний їхня віща Мова И с
Волею небесною дружний.
Пушкін
Мріяв про звільнення Росії від гніта
Самодержавства й кріпосний права, всі жахи
Якого він показав у вірші “Село”:
Тут
Барство дике, без почуття, без закону
Привласнило
Собі насильницькою лозою
И праця, і
Власність, і час хлібороба.
Склонясь на
Далекий плуг, покорствуя бичам,
Тут
Рабство худе тягнеться по браздам
Невблаганного
Власника.
Тут
Тяжкий ярем до труни всі тягнуть.
Вірш
Закінчується
Рабство й дати російському народу волю й
Освіта:
Побачу ль, про
Друзі! народ непригноблений
И Рабство,
Занепале по манію пануючи,
И над
Батьківщиною Волі освіченої
ЧиЗійде
Нарешті прекрасна зоря?
Поет вірить,
Що мрії його збудуться. Про цьому
Свідчать рядки з вірша “ДО
Чаадаєву”:
Товариш,
Вір: зійде вона,
Зірка
Чарівного щастя,
Росія
Вспрянет від сну,
И на
Уламках самовластья
Напишуть
Наші імена!
Поет
Міркує про шляхи й засоби досягнення
Волі: революційним шляхом, ценою крові
Або яким-небудь іншої? Революційні погляди
Формувалися в поета під впливом близьких
Друзів: Чаадаєва, Давидова, Раєвського,
Пестеля. У Пушкіна багато віршів, в
Яким він розповідає про рух
Декабристів і їхній долі, а також про своєму
Участі в цьому русі. У вірші “В
Сибір” він виражає надію на швидке
Звільнення своїх друзів-декабристів,
Говорить їм, що не даремно були їхнього діяння,
Що їхня робота зіграє свою роль в
Звільненні народу:
Зберігаєте
Горде терпенье,
Не пропаде
Ваша скорботна праця
И дум
Високе стремленье.
Окови
Тяжкі впадуть,
Темниці
Зваляться – і воля
Вас прийме
Радісно у входу,
И брати
Меч вам віддадуть.
А в
Вірші “Арион” Пушкін заявляє,
Що після розгрому декабристів (“раптом
Лоно хвиль приял з нальоту вихорь шумний.
Вигин і кормщик і плавець!”) і порятунку
Самого поета він не відрікся від своїх
Переконань:
Я гімни
Колишні співаю…
Він уважав,
Що влада самодержавства – влада фатальна,
Засуджена долею. Поет мріє про
Освіченої монархії. У вірші “Станси”
Він пропонує цареві целую програму
Дій: піклуватися про освіту народу,
Захищати науці, поважати й
Любити свою країну й постійно трудитися
Для її блага. Миколі він ставить за приклад
Петра:
Але правдою
Він залучив серця,
Але вдачі
Приборкав наукою,
Самодержавною
Рукою
Він сміло
Сіяв просвещенье,
Не нехтував
Країни рідний:
Він знав її
Предназначенье.
Пушкін
Говорить, що воля, “вільність” можливі
И в монархічній державі, якщо й цар,
И народ строго дотримують законів. Порушення
Законів народом спричиняє рабство,
Порушення законів царем – загрожує тиранові
Загибеллю.
Владики!
Вам вінець і трон
Дає Закон
– а не Природа ;
Коштуєте вище
Ви народу,
Але вічний
Вище вас закон.
И днесь
Учитеся, про царі:
Ні
Наказанья, ні нагороди,
Ні дах
Темниць, ні вівтарі
Не вірні
Для вас огорожі.
Схилитеся
Першим розділом
Під покров
Надійну Закону,
И стануть
Вічною вартою трону
Народів
Вільність і спокій.
В
Вірші “Анчар” поет показує
Дисгармонію людського суспільства, де
Одна людина має необмежену владу
Над іншими, на тлі гармонії природи. Поет
Говорить, що тиранія згубна, небезпечна й для
Сусідніх країн:
А цар тим
Отрутою наситив
Свої
Послушливые стріли
И с ними
Загибель розіслав
До сусідів в
Далекі межі.
В
Вірші “Я пам’ятник собі спорудив
Нерукотворний…” Пушкін як би підводить
Підсумок своїй творчості. Він заслужив право
На безсмертя й любов народу тим, що
Поезія його піднімає в людях все саме
Краще, що є в їхньому душі, і тим, що він “восславил
Волю” і не переставав спонукувати Миколу
I зробити
“милість занепалим”, повернути засланих
Декабристів.
И довго
Буду тим люб’язний я народу,
Що почуття
Добрі я лірою будив,
Що в мій
Жорстоке століття восславил я Волю
И милість до
Занепалим призивав.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)