Всякому місту – звичай і права (скорочено) – Сковорода Григорій

Всякому місту – звичай і права, Всяка тримає свій ум голова: Всякому серцю – любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав’язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум. Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на модний манір, , Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят.

Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк, Я ж у полоні нав’язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщить голова. Тих непокоїть Венерин амур,

Всякому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть – як коса замашна, Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, – Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь…

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): У вірші “Всякому місту – звичай і права… ” Г. Сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних

пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. У ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт – як прожити життя чесно, по совісті. Але смерть нікого не пощадить – ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого “совість, як чистий кришталь”. Кожна строфа вірша закінчується однією думкою – про що має турбуватися людина. У творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей.

Цей вірш виконується як пісня, використаний І. Котляревським у п’єсі “Наталка Полтавка”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Всякому місту – звичай і права (скорочено) – Сковорода Григорій