Ранок. Людина прокидається й не знаходить себе. Ще є думки, але вони здебільшого “вчорашні”: “треба не спізнитися на роботу”, “чи дзвонить годинник”.
А людини вже немає. Натомість у ліжку лежить на спині величезна дивна комаха, безпорадно смикає комашиними ніжками, намагаючись підвестися, але важкий панцир тягне долу.
Що це? Нічні жахи? Тяжка психічна хвороба? Ні, це реальність. Реальність, в якій житимуть герої новели “Перевтілення”.
Реальність, в яку повірить читач. Особлива реальність Ф. Кафки.
Колись давні
Здебільшого герої давніх міфів каралися перевтіленням за вади характеру, погані вчинки. І таке перевтілення сприймалося як попередження, пересторога людям.
Ф. Кафка творить свій міф. Реальність і фантастика
За що доля карає головного героя новели Грегора Замзу? Він звичайна молода людина. Усі його зусилля і турботи були підкорені сім’ї. Він наполегливо працював, щоб утримувати збанкрутілого батька, хвору матір, молодшу сестру. Роботу свою він не любив і мріяв колись покинути її, але не тепер, а колись.
Коли сім’я буде забезпечена, коли сестра буде навчатися в консерваторії, про яку мріє. Саме про це дозволяє собі помріяти Грегор, лежачи у ліжку і відчуваючи в собі якісь дивні зміни, але ще не усвідомлюючи їх. Він лише відчуває, що йому важко перевернутися на правий бік, на якому він звик спати. Такі подробиці, що ними насичує розповідь Кафка, тільки посилюють враження вірогідності всього, що відбувається. Нарешті герой переконався, що він перетворився на комаху, що це не сон, не марення, як здалося йому спочатку. І, переконавшись, герой жахнувся.
Але зовсім не самого перевтілення. Жахнувся, що запізнився на поїзд і тепер не має навіть надії бути на роботі вчасно. Жахнувся, що в новому вигляді йому важко буде працювати з клієнтами і сім’я залишиться без коштів.
Жахнувся, коли почув лагідний голос матері і у відповідь свій комашиний писк, йому соромно за перевтілення перед рідними.
Цікаво, що Грегор нікого з близьких не кличе на допомогу, хоча це була б нормальна реакція. Він майже відразу сприймає своє перевтілення без внутрішньої боротьби. А всі свої зусилля зосереджує на пристосуванні до нового тіла, до нових умов життя. І навіть знаходить дещо приємне у своєму новому становищі.
Наприклад, він з’ясував, що може лазити по стелі, і навіть полюбив подовгу там висіти. Його мучать сором і безвихідь, гидотливе ставлення найдорожчих йому людей, але він навіть собі не ставить запитання, чому з ним це сталося, за що він карається перевтіленням. Можливо, тому, що внутрішньо, ще в образі людини, Грегор почував себе комахою, яка нічого не може змінити в житті?
Можливо, тому, що у своїй родині він був самотній і його любили доти, доки він приносив користь? На ці питання автор не дає відповіді. Його стиль, насичений побутовими подробицями, навпаки, ніби примушує читача зосередитись на подіях, а не розмірковувати над причинами. І цей стильовий прийом знову нагадує давні міфи, в яких подавалася лише розповідь про події, і кожен мав право тлумачити їх. До того ж міфи були витвором колективної творчості, позиція автора не мала ніякого значення.
Об’єктивний, або як його називають, “протокольний стиль” Кафки має, можливо, таку саму мету. І “міф Кафки” теж кожен має право тлумачити відповідно до своїх життєвих цінностей.
Напевне, події, описані в новелі, невипадково починаються вранці. Ранок. Людина прокидається.
Можливо, щоб розпочати новий день. Багато в чому схожий на попередній, але новий. Можливо, щоб розпочати нове життя, щось докорінно змінити в собі.
Тому що вона людина і прагне від43’вати свою значимість, свою спроможність змінити світ.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)