Основна проблематика новели “Перевтілення”

Можна стверджувати, що головне у новелі – не сам процес перевтілення, а те, як до цього ставляться люди. Рідні спочатку стурбовані, коли Замза не виходить зі своєї кімнати, але варто їм було побачити його перевтілення, яквони забувають про те, що то їхній син і брат, який утримував їх довгі роки, і намагаються всіляко відмежуватися від нього. Повірений з фірми, де працював Грегор, теж схвильований не тим, що сталося з людиною, а що “втраченому” працівникові треба швидко знайти заміну.

Грегор Замза важко переживає своє фізичне перевтілення,

але ще важче йому усвідомити, що рідні не розуміють і не співчувають йому. Він завжди намагався піклуватися про них, найняв для батьків пристойне помешкання, мріяв зібрати грошей для навчання сестри в консерваторії. Йому здавалося, що в його домі панує мир, затишок, згода, сімейна підтримка.

Але цей реальний світ виявився химерним, фантастичне перетворення Замзи виявляє справжню цінність усіх стосунків. Батько поклав собі за мету найсуворіше ставитися до нього, він б’є його, заганяє до кімнати і замикає на ключ, жбурляє в нього яблуками і навіть поранив його. Сестра Грета спочатку ставилася до Замзикомахи

як до важкохворого, але потім він перетворився на ув’язненого, а вона стала жорстоким наглядачем. Грета вирішила винести з Грегорової кімнати всі меблі – “щоб йому було зручніше скрізь лазити”, але, як зазначає автор, вона шукала в цьому дивне задоволення “зробити Грегорову тюрму ще страшнішою”.

Мати, яка раніше так любила сина, тепер рідко заходить до нього, вона боїться дивитись на нього і не в змозі захистити від жорстокості батька.

Замза-комаха з особливою емоційністю сприймає все навколо. Він спершу сподівався, що хтось поцікавиться, як він їсть, чи зручно йому, але потім покірно бере на себе роль в’язня, намагаючись не завдавати зайвого клопоту родині. У цьому плані потворна комаха виявляється більш людяною, ніж люди. Якщо Грегор – людська істота в комашиній подобі, то його родина – комахи в людській подобі. Володимир Набоков писав: “Все они – паразиты, которые эксплуатируют его, выедают его изнутри.

Это и есть человеческое наименование зуда, испытываемого жуком. Желание обрести какуюнибудь защиту от предательства, жестокости и низости воплотилось в его панцире, хитиновой оболочке, которая выглядит твердой и надежной поначалу, но в конце концов оказывается такой же уязвимой, как в прошлом его хилая человеческая плоть. Кто из трех паразитов – отец, мать или сестра – наиболее жесток?

Сначала кажется, что отец. Но худший здесь не он, а сестра, больше всех любимая Грегором и предающая его после эпизода с перестановкой мебели в середине рассказа”. Дійсно, спочатку найжорстокішим може здатися батько, який від самого початку прагнув фізично ушкодити свого безпомічного сина.

Тупаючи ногами й розмахуючи ціпком та газетою, брутально заганяє Грегора, який виповз у вітальню, назад до його кімнати, а згодом жбурляє в нього яблуками. Але фатальною для Грегора стає зрада його коханої сестри Грети. “Я не хочу називати цю потвору братом і кажу лиш одне: треба якось здихатись її… Ми мусимо звільнитися від цієї потвори, – мовила сестра”.

Мати ж Грегора є матір’ю швидше машинально, з якоюсь механічною любов’ю до сина, але й вона готова зректися його.

Сім’я, зокрема і Грегор, не задумуються над причинами незвичайного “перевтілення”. Усе сприймається’ як норма життя, всі миряться з ним, надіючись лише на терпіння. Не випадково Кафка малює драму Замзи у стихії повсякденності, насичуючи розповідь дрібними буденними деталями. Автор намагається довести, що біда затаїлась у надрах звичайного, щоденного життя, постійно в ньому і тільки чекає на слушний момент, щоб підстерегти людину.

Життя вороже людині, яка не має ні засобів, ні впливу на нього.

Отже, Ф. Кафка у своїй новелі “Перевтілення” показав, що реальний світ, який здається людям цілком нормальним, насправді жорстокий і жахливий. У ньому нікому немає ніякого діла до “маленької людини”.

Вона замкнена в колі своїх проблем, і лише смерть може звільнити її з духовної в’язниці. В абсурдному світі немає нічого певного, постійного, руйнуються родинні стосунки, а люди – “поспіль негідники, між ними немає жодної вірної, відданої людини”. У реальному світі, на думку письменника, зміщені всі моральні, соціальні і навіть часові орієнтири. Для новели характерне злиття сну і дійсності.

Марення Грегора Замзи об’єднують уявне і реальне, свідоме й підсвідоме в одне ціле. І як сон не можна пояснити, так не можна пояснити й ті абсурдні закони, які змальовує Ф. Кафка. На думку письменника, світ не має ніяких пояснень, він втратив мету й логіку духовної еволюції. Такий світ приречений на загибель, бо в ньому гине людина.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2.00 out of 5)


Основна проблематика новели “Перевтілення”