Доля Тараса Григоровича Шевченка є такою ж неласкавою, як і доля України. Та, попри це, з поетового серця виринають рядки “Караюсь, мучусь, але не каюсь”.
Цикл віршів “В казематі”, написаний в Орській фортеці 1847 року, складається з тринадцять віршів, пройнятих мінорним настроєм, він є відображенням духовного стану ув’язненого поета. Це своєрідний пролог до “невольничої лірики”. У віршах цього циклу присутній мотив суму й самотності, викликаної різними причинами, ліричного героя.
Поет переконує себе, що він уже звик
Однією з найбільш сонячних струн кобзи Шевченка є поезія “Садок вишневий коло хати”, де описується просте сільське життя українського народу. Над цим віршем повисає атмосфера тиші, родинного затишку та спокою. Центральним твором даного циклу є лірична поезія “Мені однаково…”. В ньому
Про твори, які увійшли в цикл “В казематі” Лев Толстой говорив, що вони написані настільки майстерно, що майстерності зовсім не видно.
В усіх віршах цього циклу проглядається сутність митця. Він прагне волі, та не лише для себе, а й для цілої України, від якої його насильно відірвали, а він про неї все одно так окрилено писав.