Біблійні мотиви і сюжети у творчості Тараса Шевченка

Біблія як велика і вічна книга є супутницею життя багатьох поколінь у історії людства. Була вона і супутницею життя Т. Шевченка від народження до самої смерті. А тому без Біблії, без її морально-етичного і естетичного досвіду неможливо зрозуміти всю глибину і багатогранність Шевченкової творчості. Інтерес Т. Шевченка до Біблії стимулювався особливим змістом його релігійності.

Він свого Бога (“великого Бога”) шукав, вів з ним нескінченний діалог, і процес тих болючих богошукань, внутрішніх монологів і дискусій породжував не тільки

поклоніння, а й сумнів, і докір, і богоборство, бо замість правди поет бачив скрізь лише “кровавії ріки сльоз” – “а Бог бачить, та мовчить, гріхам великим потурає”.

Але докори і неприйняття Бога змінювалися смиренністю і побожністю. ї поет знову звертався до Біблії, шукаючи відповіді на одвічні питання й водночас духовну опору у світі.

Біблія була для Шевченка не лише джерелом духовних істин, а й високохудожньою книгою, джерелом мотивів, сюжетів, образів. Т. Шевченко переосмислював біблійні мотиви, шукав у них Теми, що могли бути зв’язані з тогочасною дійсністю. Такий характер переосмислення в поемі

“Марія”, поезіях “Ісайя.

Глава 35″, “По-дражаніє Ієзекіїлю”. Так, поема “Марія” не тотожна біблійній легенді про Богоматір і народження Христа. Біблійний сюжет послужив Шевченкові лише поштовхом для втілення вселюдської ідеї святості материнства, створення узагальненого поетичного образу жінки-матері, величальної молитви їй:

Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая!

Досить часто Шевченко відштовхується від якоїсь біблійної тези, філософський зміст якої служить алегоричним вираженням його думок та ідей. Так з’явилися епіграфи до політичних поем “Сон”, “Кавказ”, “Неофіти”.

У посланні “І мертвим, і живим, і ненародженим,..”, поет свої докори, вбивчі характеристики, звинувачення попереджає цитатою з Біблії: “Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата свого ненавидит, ложь єсть”. У цьому разі слід говорити не про переосмислення, а про повне прийняття як змісту, так і форми біблійного тексту.

Шевченкові як поету-громадянину найбільш духовно співзвучними були викривальні мотиви біблії, пристрасть біблійних пророцтв та псалмів. Найактивніше розробляє він мотиви “Псалмів Давидових”. Шевченко обирає для переспіву передусім тексти з виразними викривальними тенденціями, які під пером поета набули громадянського пафосу, сучасного Шевченкові соціального звучання”

Провідний мотив циклу – відстоювання народних ідеалів, пророкування всенародної розправи над гнобителями і майбутньої перемоги “добра” над “злом”:

Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть.

Трактування Бога як найвищої істини і правди верховного суду над “беззаконієм і злом” обумовлювало часте звертання до його образу саме в політичних поемах.

Після прочитання творів Т. Шевченка було б помилкою вважати, що письменник обмежувався лише близькими йому темами, а також сюжетами з життя рідного йому селянства. Автор добре знав надбання світової культури, і це давало йому можливість звертатись до будь-якої з історичних епох, робити свої (до речі, сміливі) висновки. Коли він говорить про криваву боротьбу повстанців, то пригадує події Варфоломіївської ночі; а коли розповідає про неофітів, то порівнює їх з декабристами.

Отже, як бачимо, Шевченко часто звертається до біблійних мотивів, до псалмів староєвропейських пророків. Саме звідси він брав теми для своїх творів, епіграфи. У псалмах та легендах євангельських поет-демократ бачив багато справжньої поезії.

Звідси і черпав він матеріал для своїх творів, переспівував їх. Думки легендарних пророків, біблійні мотиви доводили, що людська праця – це краса, справедливість і любов. Шевченко звертався до Біблії як до літературного твору, а не як до святого письма, звідси він брав образи, мотиви і сюжети, створюючи поезії актуального громадянського спрямування – антицарського, антикріпосницького, революційного змісту.

Твори “Марія” “Царі”, “Подражаніє Ієзекіїлю”, “Ісая. Глава 35” мають одверто революційний зміст.

В образі Бога він показує ідеал святості, а Марія – рідна мати, мати-земля, Україна-ненька. В образах німих рабів автор зображує простий люд, який терпляче зносить усі знущання панівної верхівки.

У твори біблійного змісту Шевченко вкладає свій зміст – він пророкує щасливе Майбутнє, висловлює свої сподівання на загибель експлуататорського

Ладу:

Оживуть, степи, озера, І не верстовії, А волнії, широкії. Скрізь шляхи святії Простеляться, і не найдуть Шляхів тих владики, А раби тими шляхами Без гвалту і крику Позіходяться докупи, Раді та веселі. І пустиню опанують Веселії села.

Як поет-революціонер, він не може не закликати до боротьби за свободу. Тому і відстоює народні мрії, пророкує всенародну розправу над гнобителями: Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Біблійні мотиви і сюжети у творчості Тараса Шевченка