Прочитайте і проаналізуйте поезію Т. Шевченка “Мені однаково, чи буду…”

У квітні 1846 року Т. Шевченко зближується з діячами Кирило-Мефодіївського товариства, а через рік, у зв’язку з розгромом цієї таємної політичної організації, потрапляє під арешт. Під час обшуку конфісковано шевченківські Твори з рукописного поетичного альбому “Три літа”. Слідство у справі кирило-мефодіївців, яких ув’язнили в казематі Петропавловської фортеці Петербурга, завершилось ЗО травня 1847 року, і найжорстокіший вирок дістав Т. Шевченко, поплатившись насамперед за свої гострі політичні сатири, спрямовані проти імперської

Росії як “тюрми народів”. Поетові-борцю випало відбувати солдатську службу в Окремому Оренбурзькому корпусі, куди його відправили за особистою вимогою царя Миколи І – “під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”.

Чи могло бути щось дошкульніше, аніж такий немилосердний вирок?! Однак Шевченко ніколи б не відступився від своїх ідеалів. Адже не корисливість і самолюбство, не марнославство кликали його до пера і пензля, а єдиний привілей – бути вірним сином сплюндрованої й позбавленої індивідуальності України.

Заспівом до невольничої творчості Великого Кобзаря став цикл тюремної

лірики “В казематі” з підзаголовком “Моїм соузникам посвящаю”. Це вірші, написані у квітні-травні 1847 року в камері-одиночці Петропавловської фортеці між допитами у справі кирило-мефодіївців.

Цикл складається із 13 віршів, головним мотивом яких є заклик бути вірним народові, Україні, своїй Вітчизні (“Мені однаково…”, “Згадайте, братія моя…”, “Чи ми ще зійдемося знову?”). Найсильніше нескореність поета, його любов до України висловлені у вірші “Мені однаково…”. Автор поезії виступає як патріот, якого найбільше хвилює не особиста доля, а доля України:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.

У творах циклу звучить також мотив суму і самотності (“Ой одна я, одна…”, “За байраком байрак…”, “Чого ти ходиш на могилу?..”), Кохання й розлуки (“Чого ти ходиш на могилу?..”):

Ой одна я, одна,

Як билиночка в полі,

Та не дав мені Бог

Ані щастя, ні долі…

Поет розповідає також про тяжку долю рекрутів (“Рано-вранці новобранці…”).

Не можна не згадати “Садок вишневий коло хати…”, найбільш відомий вірш циклу, який хвилює нас своєю позачасовістю і постає символом невмирущості нації, яка вміє і любить і працювати, і співати, і жити.

Між рядками віршів циклу “В казематі” прочитується ще один мотив – прагнення до волі. Це головна тема поезій Шевченка періоду ув’язнення та заслання.

Висновок. Цикл віршів Т. Шевченка “В казематі” започаткував низку творів, написаних у засланні. Провідні мотиви циклу – самотність, кохання й розлука, любов до України та її народу, прагнення волі.

Ще раз переконуємося, що, незалежно від умов, у яких перебував поет, подумки він був на рідній України, прагнув їй волі, співчував знедоленим. Теми віршів цього циклу є темами усієї творчості поета.

Опорні слова й поняття: цикл віршів, провідні мотиви, нескореність, любов до України, загальнолюдські цінності.

МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ…

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі.

Не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: “Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Прочитайте і проаналізуйте поезію Т. Шевченка “Мені однаково, чи буду…”