Біблія як велика і вічна книга є супутницею життя багатьох поколінь у історії людства. Була вона і супутницею життя Т. Шевченка від народження до самої смерті. А тому без Біблії, без її морально-етичного і естетичного досвіду неможливо зрозуміти всю глибину і багатогранність Шевченкової творчості.
Інтерес Т. Шевченка до Біблії стимулювався особливим змістом його релігійності. Він свого Бога (“великого Бога”) шукав, вів з ним нескінченний діалог, і процес тих болючих богошукань, внутрішніх монологів і дискусій породжував не тільки
Але докори і неприйняття Бога змінювалися смиренністю і побожністю. ї поет знову звертався до Біблії, шукаючи відповіді на одвічні питання й водночас духовну опору у світі.
Біблія була для Шевченка не лише джерелом духовних істин, а й високохудожньою книгою, джерелом мотивів, сюжетів, образів. Т. Шевченко переосмислював біблійні мотиви, шукав у них теми, що могли бути зв’язані з тогочасною дійсністю. Такий характер переосмислення в поемі
Глава 35″, “По-дражаніє Ієзекіїлю”. Так, поема “Марія” не тотожна біблійній легенді про Богоматір і народження Христа. Біблійний сюжет послужив Шевченкові лише поштовхом для втілення вселюдської ідеї святості материнства, створення узагальненого поетичного образу жінки-матері, величальної молитви їй:
Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая!
Досить часто Шевченко відштовхується від якоїсь біблійної тези, філософський зміст якої служить алегоричним вираженням його думок та ідей. Так з’явилися епіграфи до політичних поем “Сон”, “Кавказ”, “Неофіти”.
У посланні “І мертвим, і живим, і ненародженим,..”, поет свої докори, вбивчі характеристики, звинувачення попереджає цитатою з Біблії: “Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата свого ненавидит, ложь єсть”. У цьому разі слід говорити не про переосмислення, а про повне прийняття як змісту, так і форми біблійного тексту.
Шевченкові як поету-громадянину найбільш духовно співзвучними були викривальні мотиви біблії, пристрасть біблійних пророцтв та псалмів. Найактивніше розробляє він мотиви “Псалмів Давидових”. Шевченко обирає для переспіву передусім тексти з виразними викривальними тенденціями, які під пером поета набули громадянського пафосу, сучасного Шевченкові соціального звучання”
Провідний мотив циклу – відстоювання народних ідеалів, пророкування всенародної розправи над гнобителями і майбутньої перемоги “добра” над “злом”:
Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть.
Трактування Бога як найвищої істини і правди верховного суду над “беззаконієм і злом” обумовлювало часте звертання до його образу саме в політичних поемах.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)