Свої роздуми про природу людини В. Голдінг утілив у романі “Володар мух”. Але майже за сто років до появи його повісті інший англійський письменник Баллантайн створив роман “Кораловий острів”.
У ньому розповідалося про те, як група англійських хлопчиків внаслідок аварії на кораблі опинилася на безлюдному острові. Діти впевнено протистояли стихії, перемагали людожерів і піратів, з честю долали труднощі. Вільям Голдінг у романі “Володарі мух” відтворив аналогічну ситуацію, але сучасні англійські діти поводилися зовсім
“Острів Баллантайна був островом ХІХ ст., – пояснював з часом В. Голдінг, – мій же мав бути островом XX ст. …Одна з наших вад – віра в те, що зло перебуває десь в іншому місці і притаманне іншій нації… Я знаю, чому так сталося в Німеччині. Я знаю, це могло статися в будь-якій країні”.
Герої роману Голдінга спочатку намагаються збудувати на острові справедливе й розумне суспільство за демократичними законами. Але умови існування, голод та злигодні не згургували дітей, а пробудили в них звірячі інстинкти. Виховані, освічені
Голдінг вустами Володаря мух стверджує, що зло – вроджена якість людини, невіддільна часточка будь-якої особистості. На думку письменника, найважчим дня людини є повсякчасна боротьба з цим диявольським началом, що штовхає на безглузді та страшні вчинки, яким не може бути логічного пояснення. Саме таким злочином, до якого були причеті всі, стала загибель Саймона.
Саймон – улюблений герой Голдінга. У ньому жило природне світле відчуття істини. Саме Саймон з власної ініціативи пішов на гору, де причаїлося зло, щоб з’ясувати його сутність. Саймон єдиний щиро жив задля товаришів: будував курені, обстежував острів, намагався дізнатися про таємницю звіра й поспішав донести її колишнім своїм друзям.
Та вони вже стали зграєю – темною і безликою. Одкровення маленького месії не могли бути почуті в ревищі натовпу. Замість того, щоб знищити звіра в собі, вчорашні товариші вбили Саймона.
Роман “Володар мух” сповнений трагізму, але письменник вірить у те, що людина здатна боротися зі своєю внутрішньою пітьмою. На мою думку, автор намагався переконати кожного читача в тому, що зло дрімає і може прокинутися в людині, але людина повинна знайти в собі сили впоратися з ним, залишитися доброю та порядною.