“Війна є противне людському єству стан”, – писав Лев Толстій, і ми не можемо із цим не согласиться, адже війна приносить страх, кров, слези. Війна також є й випробуванням для людини. Проблема морального вибору героя на війні характерна для всього творчості В. Бикова.
Ця проблема виникає практически у всіх його повістях: “Альпійська балладу”, “Обеліск”, “Сотників” і інших У повісті “Сотників” загострена проблема справжнього й мнимого героїзму, котораю становить суть сюжетної колізії добутку. У повісті зіштовхуються
Герої повести – Сотників і Рибалка – у звичайних умовах, можливо, і не провиявили б свою щиру натуру. Але під час війни Сотників із честю проходить через важкі випробування й приймає смерть, не відрікаючись від своїх переконань, а Рибалка перед особою смерті міняє свої переконання, віддає Батьківщину, рятуючи своє життя, що після зрадництва теряет усяку ціну. Він фактично стає ворогом.
Він іде в мир інший, далекий нам, де особисте благополуччя ставиться више всього, де страх за своє життя заставшиляет убивати й віддавати Перед особою смерті
Тут перевіряється глибина його переконань, його цивільна стійкість. Ідучи на завдання, вони по-різному реагируют на майбутню небезпеку, і здається, що сильний і кмітливий Рибалка болеї підготовлена до подвигу, чим кволих, хворих Сотників. Але якщо Рибалка, що все життя “ухитрявся знайти який-небудь вихід”, внутрішньо готовий до зрадництва, то Сотників до останнього подиху остуется вірним боргу людини й громадянина. “Що ж, треба було зібрати в собі послідние сили, щоб з достоїнством зустріти смерть… Інакше навіщо тоді життя?
Слишкому нелегко дається вона людині, щоб безтурботно ставиться до її кінця”. У повісті Бикова кожний зайняв у ряді жертв своє місце. Всі, крім Рибалки, проішли свій смертний шлях до кінця.
Рибалка став на шлях зрадництва тільки в ім’я порятунку власного життя.
Жагуче його бажання жити відчув следова тель-зрадник і, майже не роздумуючи, в упор приголомшив Рибалки: “Збережемо життя Будеш служити великої Німеччини”. Він ще не погодився йти в поліцаї, а його вже позбавили від катувань. Рибалка не хотів умирати й дещо вибовкав слідчому.
Сотників під час катування непритомнів, але не сказав нічого.
Поліцаї в повісті Зображені тупими й лютими, следователь – хитрим і жорстоким. Сотників примирився зі смертю. Він хотів би вмерти в бої, але це було вже неможливо. Єдине, що йому остувалось – визначитися у відношенні до людям, оказавшимся поруч.
Перед стратою Сотників зажадав слідчого й завиявив: “Я – партизан, інші отут ні при чому”. Слідчий наказав привести Рибака, і той погодився піти в поліцію. Рибалка намагався переконати себе, що він не зрадник, що втече. В останні мінути життя Сотників непрожиданно втратив свою впевненість у праві жадати від інших того ж, чого він жадає від себе.
Рибалка став для нього не сволотою, а просто старшиною, що як громадянин і людина недобрала чогось.
Сотників не искал співчуття в юрбі, що оточувала місце страти. Він не хотів, щоб про нього погано думачи, і розлютився тільки на ката, що виконував обов’язку, Рибалки. Той вибачаєся: “Прости, брат”. – “Іди ти до чорта! ” – треба відповідь.
Що трапилося з Рибалкою? Він не преодолел своєї долі людини на війні. Він искренне хотів повіситися. Але обстоятельства перешкодили, і залишився шанс вижити.
Але як вижити?
Начальник поліції думав, що “підібрав ще одного зрадника”. Навряд чи начальник поліції бачив, що діється в душе цієї людини, що запутались, але потрясенного прикладом Сотникова, що був кристально чесним, що виполнили борг людини й громадянина до кінця. Начальник побачив майбутнє Рибалки в служінні окупантам.
Але письменник залишив йому візможность іншого шляху: продовження боротьби з ворогом, можливе визнання у своєму падении товаришам і, в остаточному підсумку, искупление провини. Добуток перейнятий роздумами про життя й смерть, про людський борг і гуманізм, які несумісні з любим проявом егоїзму. Поглиблений психологічний аналіз кожного вчинку й жесту героїв, скороминущої думки або репліки – одна з найдужчих сторін повести “Сотників”.
Тато Римський вручив письменникові В. Бикову за повість “Сотників” спеціальний приз католицької церкви. Цей факт говорит про те, що в цьому добутку підняті загальнолюдські моральнийние питання. Величезна моральна сила Сотникова полягає в тому, що він зумів прийняти страждання за свій народ, зумів зберегти віру, не піддатися тієї низиннийний думки, який піддався Рибалка: “Однаково зараз смерть не має змісту, вона нічого не змінить”.
Це не так – страждання за народ, за віру завжди мають сенс для людства. Подвиг вселяє моральну силу в інших людей, зхраняет у них віру
(2 votes, average: 4.00 out of 5)