Тема Великої Вітчизняної війни занимает важливе місце у творчості Василя Бикова. Честь, совість, достоїнство, вірность своєму боргу – саме ці проблеми зачіпаються письменником. Але все-таки головною темою творчості Бикова остается, безумовно, тема героїзму. Причому письменника цікавить не стільки його внешїї прояв, скільки те, яким шляхом людина приходить до подвигу, до самопожертвуванню, чому, в ім’я чого совершает героїчний учинок.
Характерною рисою військових позвісток Бикова є те, що в центрі зображення виявляється людина в екстремальной
І до такого прийому автор прибігає не випадково, адже у звичайній обстановці не може повністю раскритися характер людини. У цьому отношении не становить виключення й позвістка “Сотників”. На перших сторінках повести перед намі з’являються два бійці одного з партизанских загонів – Сотників і Рибалка, які морозною, вітряною ніччю відправляются на завдання. Їм доручено будь-що-будь добути продовольствие для втомлених, змучених товаришів.
Але ми бачимо, що бійці в нерівному положенні:
По-перше, виявився спаленийним хутір, де вони сподівалися дістати продовольство. По-друге, Сотникова ранили в перестрілці з ворогом.
Цікава така деталь – автор внешїї дія супроводжує дією внутрішнім. Особливо це помітно в развитії образа Рибалки Спочатку Рибалка небагато незадоволений Сотниковим, його недомоганием, що не дозволяє їм рухатися досить швидко. Це легке невдоволення переміняється те жалістю й співчуттям, те мимовільним раздражениїм. Але Биків показує цілком достійное поводження Рибалки, що допомагає Сотникову нести зброю, не кидає його одного, коли той не може йти через ранения.
По натурі Рибалка аж ніяк не зрадник і тим більше не замаскований ворог, а нірмальний людина зі своїми достоїнствамі й недоліками.
Рибалка – міцний і надежний хлопець, у якому живе почуття братерства, товариства, взаимовиручки. Але такий він у звичайній бойовій обстановці. Залишившись же наодинці з пораненим, що задихається від кашлю, Сотниковим серед снежних заметів, без їжі й у постійній тривозі бути схопленим фашистами, Рибак зривається И коли він попадає в полон, у його душі відбувається надлам.
Він хоче жити.
Боєць не хоче віддавати Батьківщину, питается знайти вихід з тої ситуації, у которій він виявився. Примітний його разгозлодій із Сотниковим після допиту: “Ти послухай, – помовчавши, гаряче зашепотів Рибалка. – Треба прикинути смирними.
Знаєш, мені запропонували в полицию, – якось сам не бажаючи того, сказав Рибалка. Віка в Сотникова здригнулися, затаенним тривожною увагою блиснучи ока. – От як! Ну й що ж – побежишь?
– Не побіжу, не бійся. Я з ними поторгуюся. – Дивися, проторгуєшся, – уїдливо просипів Сотників”.
Рибалка погоджується служити поліцаєм. Він сподівається скористатися цим, щоб бігти до своїм. Але Сотників не помилився, передбачаючи те, що потужна гітлерівська машина знищить Рибалку, що хитрість обернеться зрадництвом.
Фінал повести досить трагичен: бивший партизан за наказом гітлерівців стратить свого колишнього товариша по отряду. Після цього життя Рибалки, раніше такая дорога йому, раптом втрачає свій зміст, виявляється настільки нестерпної, що він замислюється про самогубство. Нои це йому не вдається зробити, тому що поліцаї зняли з його ремінь.
Така “підступна доля заплутавшегося на війні человека”, – пише автор.
А що ж Сотників? У нього інший шлях. Він вибирає смерть, тим самим намагаючись спасти ні в чому не винних людей.
Героическая смерть заради порятунку життів інших людей – от єдиний можливий для нього шлях.
Адже не зрячи перед стратою Сотників помітив серед зігнаних до цему місцю сільських жителів маленького хлопчика в старій батьківській будьонівці. Боєць посміхнувся йому одними очами, подумав при цьому, що заради таких, як це маля, іде на смерть. Добутку В. Бикова про Великий Отечественной війні розкривають нам весь жах цього грізного й трагічного собития, змушують зрозуміти, якою ціною була завойована перемога. Вони вчать добру, чоловічності, справедливості
(2 votes, average: 3.00 out of 5)