Кожна людина прагне до внутрішньої гармонії. Але навряд чи така гармонія досяжна. Часто трапляються ситуації, коли усередині людини точаться суперечка розуму й серця, між любов’ю до себе й альтруїзмом, між обов’язком перед батьківщиною й особистими інтересами.
На жаль, не так часто люди виходять гідно із цієї ситуації. Проблема вибору в найширшому розумінні – проблема насправді вічна, адже навіть у найдавніших текстах народного епосу ця проблема також освітлена
Народні думи – окремий особливий жанр. Це тексти, які виконувалися
Дивно і не дивно разом з тим, що настільки давній і простий текст містить глибокий зміст, загальнолюдську проблематику й сугубо народну історію
Дума про Марусю Богуславке – це Твір разом з тим і про історичні події, і про складний вибір. Текст Думи не оповідає про цьому, але
Сімсот. Я так яскраво уявляв собі, як сумнівалася дівчина, перш, ніж зробити вчинок небезпечний для неї самої, але приносящий добро… Тепер я починаю сумніватися й сам: чи прав я, коли думаю й розгадую свої внутрішні сумніви.
Навряд чи вони були, як тепер мені здається. У нашому сучасному світі, на щастя, нам не знайомі такі проблеми, такі ситуації, вибір такого роду. І навіть у мирний час ми відчуваємо щось таке невимовне, що можна назвати “голосом роду” або “голосом крові”. Імовірно, щось подібне звучало в душі Марусі, коли вона звільняла невільників, називаючи їх “братами”. Зуміли б ви? Напевно, немає.
Навряд чи в такій ситуації можна бути невпевненим у правильності своїх дій. Проблема вибору? Проблема обов’язку, моральної, внутрішньої. Безумовно, а.
Символічно те, що описані події відбуваються на Великдень. А ще, як не дивно, учинок Марусі не виглядає “героїчним”. Не шокує, не дивує, як все героїчне. Я здається природним, напевно, кожному читачеві.
Маруся не вертається додому разом зі звільненими, вона навіть просить передати її батькам, щоб не викуповували неї з неволі. Я бачу в цьому не щиросердечну силу усвідомити це, адже усвідомити про себе щось подібне, напевно, непросто, і не відсутність щиросердечної сили вернутися, утекти. У цьому, на мою думку, трагедія людини. Дивно, що, говорячи про цю думу, читачі найчастіше тільки підкреслюють сміливої, вартої уваги вчинок дівчини, не обертають уваги на її особисту трагедію. Відірваність від власної землі, яка це приреченість жити в іншій вірі, на чужій землі…
Ми не можемо этого зрозуміти через не типовість ситуації для сучасності. Ми можемо тільки представляти, що почуває людина на місці Марусі. Але навіть представляти такого не хочеться
Насправді тексти народної Творчості здаються мені невичерпними. Скільки б не перечитував таку просту за формою народну пісню, ти ніколи не побачиш всіх деталей, ніколи не осягнеш всіх нюансів тодішньої дійсності, того світосприймання, ніколи не відкриєш всі питання, які коштують між рядків. А тим більше – ніколи не зможеш дати собі відповіді на всі ті питання, які ховаються між рядків народних текстів.
Тим цікавіше стає народна творчість. І дуже жаль, коли ці бездонні з погляду змісту й краси тексти недооцінюються!
(2 votes, average: 4.00 out of 5)