Хто спішить, той людей смішить. Ще встигнемо: козу продамо й гроші проїмо. Не спіши, татарин, дай шаблю дістати. Був такий, що спішив, та й умер швидко. Товчеться, як Марко по пеклу.
Товчеться, як кіт по миснику. Не гордись, Що великий, бо є ще більші. Нема такого дерева, щоб на його птиці не сідали. Краще вклонитись чоботові, ніж постолові. Високо літаєш, та низько сядеш.
Не великий пан, перелізеш і сам. Дметься, як жаба в болоті. Пнеться, як жаба до гусят. Мені з ним дітей не хрестить. Хитрий – що скупий: то дурний, а це другий.
Із виду – чоловік,
Гарно ти співаєш, та слухать не хочеться. Гарно колишеш, та сон не бере. М’яко стелеш, а спать хтозна-як буде.
Гарно ти граєш, та танцювать не охота. В очі любить, а за очі – губить. На язиці – мед, а на думці – отрута. На словах милості просить, а за халявою ніж носить. Не так страшно п’яти вовків, як улесливого лиходія.
На язиці медок, а на серці льодок. Підлеслива людина – гадюка під квітками. Він і мертвий із петлі вивернеться.
Стара лисиця ніском риє, а хвостом слід заміта. Бережись: цей продасть і не викупить. Підлазить, як чорт під монастир.