Творення приголосних звуків
Приголосні звуки утворюються за допомогою шуму та голосу. Залежно від співвідношення шуму та голосу приголосні поділяються на: А) сонорні (переважає голос) [в], [м], [л], [н], [р], [й];
Б) шумні, які в свою чергу поділяються на дзвінкі (шум переважає) [б], [д], [дж], [дз], [ж], [з], [г], [г] та глухі (тільки шум) [п], [т], [с], [ц], [х], [к], [ч], [ш], [ф].
Залежно від місця творення та участю мовних органів приголосні бувають губні, язикові та глоткові.
Губні [б], [п], [в], [м], [ф]
Язикові: – зубні [д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [л], [н] – передньопіднебінні
Глотковий [г]
Залежно від характеру перепони, що утворюється між мовними органами, приголосні звуки української мови поділяються за способом творення шуму на щілинні, зімкнені та зімкнено-щілинні
Щілинні [в], [ф], [л], [р], [з], [с], [х], [ж], [ш] Зімкнені [м], [н], [б], [п], [т], [д], [к], [г] Зімкнено-щілинні [дж], [дз], [ц], [ч]
Вимова приголосних звуків української мови
Сонорні звуки в мовленні вимовляються чітко, крім позиції перед приголосним та на кінці слова: взяв – [?зя?], вмить [?мит?], стійкий [сті? кий], ймення [? мен?:а]
Перед сонорними,
Майже всі шумні приголосні утворюють пари звуків, що розрізняються за дзвінкістю/глухістю: б/п, д/т, з/с, дж/ч, дз/ц, ж/ш, г/к, г/х та ф.
Дзвінкі приголосні звуки завжди в мовленні вимовляються чітко незалежно від оточуючих звуків та позиції у слові. Вони не оглушуються перед глухими та в кінці слова: [каЗКа], [дуб], [рибка], [міг].
Звук [г] перед глухими звучить як [х] у словах легко, вогко, нігті, кігті, дігтяр
Звук [з] у префіксах та прийменниках в позиції перед глухим звучить з наближенням до [с] – розклад, безпека, з татом.
Глухі звуки в позиції перед дзвінкими звучать як парні їм дзвінкі: молотьба – [молод? ба], Великдень – [вели гден?], просьба – [проз? ба].
Тверді та м’які звуки розрізняються вимовою. М’якість виникає внаслідок додаткового підняття спинки язика до середини піднебіння. В українській мові 10 м’яких звуків – д?, т?, н?, л?, р?, з?, с?, ц?, дз? та й. Усі інші звуки можуть пом’якшуватися в мовленні, але в мові це тверді звуки.