Український поет Володимир Сосюра в часи Великої Вітчизняної війни закликав: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну.
У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. А Мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. Про красу і Багатство української мови влучно говорить український поет Олександр Підсуха у вірші ” Мова “: Ой яка чудова Українська
Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуша, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак!
Мова – одне із чудес, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона Віддзеркалює душу народу, його історію… Мова – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги.
Століттями Мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. Наша Рідна мова – запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.
А основою, джерелом культури є материнська мова. А яка ж красива, яка милозвучна ота Материнська рідна мова. Яка багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах тощо. Вони не можуть не вплинути на людські почуття. Скажімо, картина дощу з повісті “Микола Джеря” Нечуя-Левицького: “Море застогнало й загуло, як сосновий бір в час бурі.
Берег закутався в туман та в дощ. Сонце зійшло за Хмари. Все змішалось в одну мить і злилось докупи: і земля, і море. На морі стало поночі, і тільки вітер свистів, шипів та ревів, як звір.”
Або ранок у лісі з Казки “Хо” М. Коцюбинського: “Стрепенувся врешті ліс і собі заграв… Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травичці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами…”
Характерною особливістю пейзажів “Дощ” та “Ранок у лісі” є Багатство тропів, які впливають на почуття людини. Отже Українська мова – дар Божий. Вона багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива.
Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину Солов’їну мову! І нам – тим, хто живе нині на прадавній матінці-землі, треба багато зробити, щоб усі зросійщені українці зрозуміли велич та красу своєї мови.