Тема кохання у “Фаусті” розкривається з різних боків. Це водночас, велике щастя, величне почуття, а водночас фатальна річ, яка призводить героїню до загибелі. Кохання Фауста та Маргарити пристрасне, велике, проте воно закінчується трагічно.
Фауст – це діяльна, розумна, ерудована людина. В коханні він пристрасний та емоційний. Побачивши чарівну Маргариту на вулиці, він захоплюється нею вмить. В Маргариті його привертає чистота та невинність. Ця мила дівчина, майже дитя, нагадує йому ангела.
Фауст чесно вірить у те, що його кохання
Маргарита сором’язлива, цнотлива та по-дитячому вірить в Бога. Вона живе чесною працею, подекуди досить тяжкою. Маргарита, мабуть, стала б доброю дружиною. “Ви створені для радощів сімейних” – каже їй Мефістофель при першій зустрічі.
Як майже ангельська істота, Гретхен відчуває приховану диявольську сутність Мефістофеля та боїться його.
Проте Маргарита також здатна на велике кохання, велику пристрасть. Покохавши Фауста, вона здатна пожертвувати для нього всім у своєму житті. Їхня любов протиставляється стосункам Мефістофеля та Марти, розсудливим та лицемірним.
Фауст розуміє,
Фауст та Мефістофель після вбивства тікають з міста, лишивши дівчину саму. Осоромлена, вона опиняється в злиднях, втрачає розум та топить у ставку новонароджену доньку.
Але навіть після того, як життя та розум Гретхен загублені, в її душі лишається щось святе, “світлий світ дитини”. Чекаючи страти в тюрмі, вона знов бачить свого коханого Фауста. Той схаменувся та за допомогою Мефістофеля намагається її виручити.
Маргарита відмовляється від цього: “Я підкорююся божому суду… Спаси мене, мій Отче, у вишині!”
Тому душа Маргарити, незважаючи ні на що, буде врятована.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)