І. Кохання в житті та творчості Йоганна Вольфганга Гете (людині властиво любити, кохання неординарної особистості уособлює вічність і безсмертя; у поета кохання відтворюється у творах; поема створювалась упродовж тривалого часу, у який автор любив і страждав, пережив перше кохання та його зречення задля особистої свободи, спалах нового кохання – і втечу від нього, одруження, появу сина; трагедія “Фауст – це сповідь юнацтва).
ІІ. “Вінцем природи є любов”.
1. Маргарита (символ молодості й краси; проста і цнотлива, чутлива та
2. Фауст (шукає найвищу мить життєвої любові: натикається на замкнене коло: “Я рвуся від жаги до насолоди, І в насолоді я жаги жадаю”. Це кохання земне. Маргарита стала уособленням цієї щасливої миті, її загибель для нього є духовним спустошенням; спромігся на недосяжне містичне кохання до Гелени, поява сина Евфоріона стає феєричним видінням, схожим на сон; почуття до Гелени навряд чи можна назвати коханням).
ІІІ. Головний висновок трагедії (справжнє кохання здатне на прощення).