Герой однойменної трагедії “Фауст” людина високих духовних поривань. У своїх пошуках Фауст хоче знайти такий спосіб існування, при якому мрія і дійсність, небесне і земне, душа та плоть співпадуть, зіллються. “Дві душі живуть у мені” – признається Фауст. Одна з них – земна та палка, вона любить земне життя. Інша тяжіє до небесної чистоти, подалі від тіла.
Фауст – лікар, за це його люблять та поважають прості люди. З одного боку, Фауст цінує це. Він прагне допомагати людям. Але жага творчості та великих здійснень, насправді
“Я людям руки розпростер. Я груди бідам їх відкрию І радощам – всьому, всьому. І весь тягар фатальний їхній,
Всі біди на себе візьму”.
Його прагнення нових знань, пізнання істин, діяльності не можуть бути насичені. Тому розум Фауста не буває в спокої, герой знаходиться у постійних пошуках. Фауст домовляється з дияволом подовжити своє життя “до кінця людства”, не тільки для того, щоб отримати безмежне пізнання світу для самого себе, він сподівається також допомогти людям подолати недосконалість цього світу.
В трагедії Фауст проходить через випробовування,
Гете стверджує велич людини, її можливості розвитку, силу та красу людського розуму.