Поетика добутків А. И. Куприна. Із твоєю любов’ю, з пам’яттю про неї Всіх королів на світі я сильней. У. Шекспір Важко знайти письменника або поета, що обійшов би у своїй Творчості тему любові, як, втім, важко знайти людину, серце якого ніколи не зігрівало це почуття. Любов творить чудеса: вона здатна повністю перетворити людини, відкрити йому неосяжну глибину його внутрішнього миру, допомагає виявити в собі сили, про які він навіть не підозрювався
Закоханий людина починає по-іншому дивитися на мир, на навколишніх його людей, на речі, на
Але одночасно із цим вона – чисте й піднесене почуття й людина не тільки не проклинає його, а, навпроти, дякує Богові за цей безцінний дарунок. Герой оповідання “Гранатовий браслет” Жовтків – простий чиновник контрольної палати, життя якого не представляє
Він переконаний, що “немає на світі нічого схожого на неї, немає нічого краще, … прекрасніше… і ніжніше” її. Предмет його ніжної пристрасті – Віра Миколаївна – незабаром виходить заміж за заможну й добру людину
Протягом деякого часу вона одержує палкі й жагучі любовні листи від невідомого їй особи, підписані загадковими ініціалами “П. П. Ж.” і не надає їм значення й не замислюється про те, те ця людина і яка мета переслідують його послання. Любов Віри до чоловіка поступово переходить у почуття міцної, вірної, щирої дружби. Невідомий поклонник тепер лише зрідка посилає їй короткого святкового поздоровлення
У день її іменин, з якого, властиво, і починається оповідання, воно одержує від свого анонімного закоханого гранатовий браслет з листом. У ньому він просить не гніватися на його зухвале втручання в її життя й прийняти цей дарунок. Жінка, що звикла у всім радитися із чоловіком, і цього разу представляє йому вирішувати, як їй надійти. Він же розповідає про це з гумором всім гостям, що є присутнім на іменинах.
Чому відбувається всі саме так? Куприн у повісті описує приморське місто, зберігає його обстановку, малює картину побуту повільно крокуючого провінційного дворянства, малює нудьгу розваг і розваги від нудьги, малює цнотливість жінок і шляхетність чоловіків, їх звичайні людські мрії й бажання
Але за декорацією зовнішнього спокою й задоволення один одним щось відбувається, щось незвичайне, потаєне, про що неможливо сказати вголос. Це любов… Маленький пан Жовтків полюбив княгиню небесним почуттям.
Воно стало змістом життя, її істотним обгрунтуванням. Коли Віра Миколаївна зрозуміла це, “душу її начебто роздвоїлася”.
Вона зрозуміла, що повз неї пройшла більша любов, що повторюється один раз у тисячу років… Слова посмертного листа Желткова так збіглися в її думках з музикою Бетховена, що складалися в урочисту пісню, рефреном якої були слова: “Так світиться ім’я твоє”. Ніколи така любов в історії людства ще не витримувала зіткнення з реальністю. Реальність руйнувалася, мир провалювався в безодню, і залишалася тільки енергія й світло.
Випробуване пережите почуття спопеляє Желткова.
Тілесні бажання й плоть умирають через непотрібність. Залишаються тільки Музика й душа. І Куприн не відкриває нам того, що стало з Вірою потім, після того, як вона стикнулася з таємної любові. Так, на перший погляд, ця Історія наскрізь трагична: закоханий умирає, так і не дочекавшись відповідної любові, а її серце, тільки-но открывшееся назустріч довгоочікуваному почуттю, приречено на вічне страждання. Але письменник вкладає в поняття любові більше глибокий зміст
Він ідеалізує її, тому що вважає, що їй доступно все. Закохані розуміють один одного без слів, і навіть фізична смерть не може їх розлучити. Княгиня чує голос коханого: “Заспокойся, я з тобою… тому, що ми з тобою любили один одного тільки одна мить, але навіки”.
Оповідання закінчується словами: “Всі добре!
Це світлий кінець, тому, що любов сильніше смерті”. Ні для кого не секрет, що любов буває різна. Одним досить випробовувати це почуття й просто любити один одного. Іншим необхідне задоволення фізіологічних потреб. Третім – і те й інше
На жаль, та любов, що випробували Жовтків і Віра Миколаївна, виключення, такої любові практично не існує у світі. Але така любов перевершує будь-яку іншу по силі й глибині почуття в сотні разів. Звичайно, жаль, що Жовтків умер, але ця смерть відкрила для княгині нове, незвідане почуття, що без цього їй би не було дано довідатися. Я вважаю, що це – еталон любові для всіх, але лише деякі це розуміють і згодні із цим
(2 votes, average: 4.00 out of 5)