Романтичний пафос ранніх добутків М. Горького

У ранній період своєї Творчості Горький вступив як романтик. Романтичне бунтарство письменника харчувалося неприйняттям дійсності. Гіркий мріяв про сильні, вольові натури, про людей-борцях, але не знаходив їх у реальності.

Молодий письменник заперечував безгеройность навколишнього його життя. Сірому, міщанському існуванню він протиставив яскравий, екзотичний мир своїх оповідань

Дія в них відбувається в незвичайній обстановці, в оточенні романтичних стихій. У героях добутків більше символічного, чим типового. Але романтичний пафос

не заважав Горькому шукати відповіді на болючі питання про зміст життя й призначення людини.

Горді герої оповідання “Макар Чудра” затверджують як вищий початок у житті й людині любов ксвободе.

Лойко й Радда не хочуть жертвувати волею навіть заради один одного. Не бажаючи ставати на коліна перед коханою, Зобар убиває її, а потім гине сам. Повстаючи проти влади обставин, измельчающих людське життя, Горький в оповіданні “Макар Чудра” занадто загострив ідею волі, що могло привести до виправдання сваволі. Відчувши небезпеку свого ідеалу, письменник спробував визначити границі волі, показати справжній

героїчний характер

Ця тема піднімається в оповіданні “Баба Изергиль” В основі сюжету дві легенди, повідані бабою Изергиль оповідачеві, і оповідання про саму героїню. У першій частині Горький засуджує егоїзм і жорстокість Ларры, його гординю й презирство до людей. Цей герой, протестуючи проти щоденності життя, забув про моральні закони й був покараний

Ларра гарний, сильний і спритний, але в ньому немає доброти й любові до людей, тому він приречений на вічні скитания й самітність. Ларре протипоставлений Данко, що самовіддано жертвує життям в ім’я свого народу. Він віддає своє серце, не очікуючи визнання й нагород, віддає тим, кого згодом злякає вогонь цього серця й хто наступить на нього ногою. Данко – це прояв вищого ступеня гуманістичного ідеалу письменника

Особливе місце займає в оповіданні образ самої Изергиль. Вона виносить вирок Ларре й складає гімн Данко. Вона знала, що таке подвиг, але не змогла прожити своє життя гідно.

Її неабиякі сили були майже впустую розтрачені. Героїні залишається тільки одне – опираючись на свої помилки, указати людям вірний шлях. Та ж проблема сенсу життя з’являється перед нами й у двох інших романтичних добутках – “Пісні про Сокола” і “Пісні про Буревісника”. Протиставляючи Сокола й Ужу, Горький показує велич і героїзм Алл С о ч. Р В одного й незначність іншого.

За принципом антитези побудована й “Пісня про Буревісника”.

Тільки Буревісник, гордий, вільний птах, не боїться стихії. Дурний пінгвін і гагари виглядають на його тлі безпомічними й безглуздими. Однак в “Піснях” Горький знову захоплений романтичним максималізмом.

Адже Сокіл і Буревісник нехтують ті, заради кого Данко віддав своє життя. Героїчні натури, втілені в образах птахів, самодостатні

Вони служать волі, але не людям. Суперечливість романтичного ідеалу письменника й створених їм характерів свідчить про складність піднятої їм проблеми, про труднощі відповіді на питання, у чому ж справжній героїзм. Але ближче всього до ідеалу, безумовно, Данко, тому що він жив високою ідеєю й мріяв про волю й щастя для всіх людей


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Романтичний пафос ранніх добутків М. Горького